УДК 343.971

                                                                   Лотоцький Михайло Васильович

                                                                    старший викладач кафедри

                                                                   кримінального права та процессу

                                                                   Івано-Франківського університету

                                                                   права ім.і Короля Данила Галицького

 

 

       Дана стаття присвячена проблемам жіночої злочинності. Автор статті розглядає профілактику жіночої злочинності у тісному зв’язку із загальною профілактикою злочинності в Україні. За результатами дослідження сформульовано та узагальнено конкретні пропозиції по удосконаленню законодавства у цій сфері.

      Ключові слова: попередження жіночої злочинності, жіноча злочинність, особистість злочинця, попередження злочинів, суб’єкти попередження злочинів.

 

      Постановка проблеми. Одним з видів злочинності є жіноча злочинність. З цього приводу слід зауважити, що злочинна поведінка жінок найнегативнішим чином впливає на сім’ю і на суспільство в цілому. Саме тому даний вид злочинності є показником морального здоров’я суспільства, його духовності, ставлення до базових загальнолюдських цінностей. За інформацією Державної кримінально-виконавчої служби України станом на 1 березня 2009 року в установах Державної кримінально-виконавчої служби України перебувало 6,3 тис. засуджених жінок, з яких - 103 неповнолітні. Крім того, близько 2 тис. жінок перебувають у слідчих ізоляторах та 15,5 тис. жінок засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (перебувають на обліку в кримінально-виконавчих інспекціях). Саме тому в даний час виникла потреба у вивченні жіночої злочинності, виявленні джерел, які сприяють даному виду злочинності та у розробці заходів по попередженню даного виду злочинів. Розробка удосконалення заходів профілактики злочинності жінок необхідна у зв’язку з інтенсивним зростанням даного виду злочинів, які здійснюють негативний вплив на суспільство, його інститути а особливо на сім’ю.

    Аналіз останніх досліджень і публікацій. В структурі кримінології попередження злочинності є самостійним розділом, якому приділяється значна увага науковців. Зокрема наукову розробку теорії попередження злочинності жінок здійснювали: Василевич В.В., Джужа О.М., Закалюк А.П., Кабанов П.О., Колб О.Г., Кудрявцев В.Н., Кузнєцова Н.Ф., Міньковський Г.М. , Серебрякова В.А., Туркевич І.К., Турцевич С.В., Шестак Д.А., Шестаков Д.О., Яковець І.С.

     Разом з тим питання профілактики жіночої злочинності досліджені недостатньо і потребують розширеного наукового обґрунтування.

     Постановка завдання. Враховуючи вищенаведене, основним завданням даної наукової статті є:

    1) встановлення причин, які породжують даний вид злочину, а також умови, які або формують причини цієї злочинності, або сприяють їх прояву;

     2) виявлення чинників які певним чином впливають на стан цієї злочинності;

     3) на основі виявлених детермінант розробити рекомендації до законодавства з метою мімінізації цього негативного явища.

    Виклад основного матеріалу.

    Запобігання злочинності як різновид суспільної діяльності належить до таких важливих напрямків останньої, як соціальний контроль та соціальна профілактика [8, с.264].

   Одним із найважливіших видів попередження злочинності є профілактика злочинів. Цей вид діяльності виділявся дослідниками, перш за все, на основі проведення відмінності між заходами кримінологічними і заходами, закріпленими в нормах кримінального, кримінально-виконавчого і кримінально-процесуального права [6, с.126].

   Профілактика злочинів має особливий об'єкт, специфічні цілі, заходи і суб'єктний склад, який здійснює цю діяльність.

    Об'єкт профілактики злочинів включає, по-перше, соціальне середовище, що містить в собі детермінанти злочинності (групи і осіб, для яких нормою є поведінка, що містить соціальні відхилення, проте не є злочинною), по-друге, соціальне середовище, що містить елементи цієї злочинності (професійні злочинці і злочинні групи, які об'єднують цих осіб).

    Мета профілактики злочинів полягає в усуненні або нейтралізації детермінант злочинності. Специфіка заходів профілактики злочинів полягає, по-перше, в тому, що їх реалізація заснована на нормах профілактичного законодавства, а не на нормах кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого права або регулюється правом в загальній формі (наприклад, виховна дія), по-друге, в тому, що ці заходи припускають примус, не пов'язаний з реалізацією кримінальної відповідальності. Крім того, профілактика кримінології припускає не тільки примус, але і проведення з певними особами і соціальними групами виховної роботи, захист прав і законних інтересів особи, надання особам необхідної соціальної і правової допомоги.

    Особливість суб'єктного складу профілактики злочинів полягає в тому, що в ній беруть участь не тільки органи правосуддя (у широкому розумінні), але й інші державні та недержавні органи, а також посадові особи і окремі громадяни.

     Вищенаведене дозволяє визначити профілактику злочинності як здійснювану державними і недержавними органами, посадовими і непосадовими особами діяльність за допомогою примушення, виховання, захисту прав і законних інтересів особи, надання соціальної і правової допомоги з метою усунення або нейтралізації детермінант злочинності, можливостей соціального середовища по їх відтворенню, суспільної небезпеки професійних злочинців і їх об'єднань.

   Класифікації детермінант злочинності можуть здійснюватися за різними пкритеріями. У літературі за змістом виділяють детермінанти злочинності, що діють у сфері економіки, соціальному і політичному життю, духовно-етичній сфері суспільства. За природою походження розрізняють об'єктивні, суб'єктивні, об'єктивно-суб'єктивні детермінанти злочинності, з погляду детермінуючої дії - головні і другорядні, за джерелом походження - внутрішні (обумовлені внутрішніми суперечностями суспільства) і зовнішні (обумовлені впливом на суспільство інших держав) і так далі.

    Проте класифікація, яка дозволяє дати найбільш ємку характеристику детермінант злочинності і оптимально виділити об'єкти попереджувальної дії на неї.

     Виходячи з рівня дії, детермінанти злочинності в літературі розглядаються стосовно суспільства в цілому, окремим соціальним групам, індивідам. Виходячи з цього, детермінанти жіночої злочинності, як і злочинності в цілому, слід розглядати на трьох рівнях, а саме: загальносоціальному, соціально-психологічному і психологічному.

     Загальносоціальні детермінанти жіночої злочинності пов'язані з соціальними процесами, що відбуваються в суспільстві в цілому (перш за все макроекономічними процесами) і відображаються на способі життя цілих макрогруп (вікових, національних, професійних і т. д.).

     Соціально-психологічний рівень детермінант жіночої злочинності пов'язаний з існуванням малих груп, в яких формується і діє професійний злочинець.

    Психологічний рівень припускає вивчення взаємодії властивостей особи злочинця з конкретною життєвою ситуацією вчинення злочинів. Розкриття загальносоціальних детермінант професійної злочинності дозволяє стверджувати, що вона тісно пов'язана з глобальними соціально-економічними і політичними катаклізмами в суспільстві.

    Соціально-психологічний рівень детермінант професійної злочинності припускає вивчення малих соціальних груп, в яких знаходиться учасник злочинної діяльності.

    Специфіка психологічних детермінант професійної злочинності полягає у взаємодії властивостей особи, необхідних для злочинної діяльності, і фронтальної ситуації скоєння злочину у вигляді дії на особу кримінального середовища, інших негативних чинників.

   Як зазначає О.М.Джужа, в основі всієї профілактичної роботи повинні вирішуватись такі питання:

    - забезпечення жінки роботою і заробітною платою;

   - підвищення її освіти і кваліфікації;

   - допомога сім’ям з дітьми; - захист моральності, гідності і честі жінки;

   - проведення соціально-виховних заходів [4,с.242].

    Профілактика злочинності в цілому і жіночої зокрема здійснюється державними і недержавними органами, посадовими і не посадовими особами за допомогою примусу, виховання, захисту прав та законних інтересів особи та суспільства, надання соціальної і правової допомоги з метою усунення або нейтралізації детермінант злочинності.

   Проблеми попередження злочинності жінок повинні вирішуватися в руслі боротьби із злочинністю в цілому. Обов'язковою передумовою успішності спеціальних заходів (програм) по попередженню злочинності жінок є досягнення якісно іншого стану нашого суспільства. У новому суспільстві жінка повинна зайняти принципово інший життєвий статус. Вона має бути захищена законом, звичаями і традиціями.

     Необхідно виробити загальні принципи профілактичної роботи з жінками, які скоїли або можуть скоїти злочин. Такими принципами можуть виступати гуманізм і милосердя до цих жінок, розуміння причин, що штовхнули їх на кримінальні або аморальні вчинки, прагнення допомогти їм вийти з «порочного» кола, розібратися у власному житті. Гуманізм і милосердя до жінок повинні проявлятися не лише в діях конкретних посадовців або представників громадськості. А законодавчі акти мають враховувати принцип гуманізму і милосердя. Від того, наскільки дотримується вказаний принцип, можна судити про рівень моральності в суспільстві, про оволодіння ним загальнолюдськими цінностями.

    Профілактика антигромадської поведінки і злочинів жінок має велике моральне значення. Позитивні результати в цій сфері можуть привести до оздоровлення моральності, зміцнення соціально схвалюваних стосунків в багатьох сферах життя (в першу чергу в сім'ї), поліпшенню виховання підростаючого покоління.

     Робота по попередженню злочинності жінок повинна охоплювати передусім ті сфери життєдіяльності, в яких формуються негативні риси їх особи стості і в яких вони частіше скоюють злочини. Це побут і виробництво. Украй небажано, наприклад, щоб завантаженість на роботі заважала догляду за дітьми або повноцінному відпочинку. Усі ці питання вирішити надзвичайно важко, оскільки вони пов'язані з глобальними проблемами суспільства, загальним економічним розвитком країни, зміною багатьох наших звичних уявлень. Проте без їх рішення ефективно попереджати антисуспільну поведінку жінок неможливо.

    Велике значення для профілактики злочинності жінок має допомога сім'ї, у тому числі у рамках спеціальних програм. Окрім фінансової і матеріальної, сім'ї повинні отримувати істотнішу допомогу по догляду за дітьми, термінову допомогу в кризовій ситуації (наприклад, у зв'язку з хворобою одного з її членів, у разі розпаду сім’ї), різного роду рекомендації, особливо для самотніх матерів.

     Соціальна підтримка (наприклад одинокої матері) повинна включати не лише виплату їй грошової допомоги. Не менш важливо надати їй можливість більше заробляти, підняти соціальний престиж своєї праці, отримати вищу кваліфікацію і т. д. Як наголошує Н.А. Кулініч серед правопорушниць - жінок більшість складають ті, заробіток яких був невеликий, які зайняті були в основному на непрестижних роботах або взагалі не працювали. Досить велика частина, зокрема, серед повій, одиноких матерів [7, с.244].

    Акцент на профілактику, при якій об'єктом виступає сім'я дитини, зовсім не означає ігнорування попереджувальних зусиль відносно самих дівчат. Вони повинні включати надання державної і громадської допомоги підліткам, що виявилися через відчуження в несприятливих умовах і що допускає антисуспільні вчинки. Сюди треба віднести увесь комплекс індивідуальних виховних заходів, встановлення опіки і опікування, направлення в дитячі будинки, спецшколи, спецучилища, школи-інтернати, пристрій на роботу або навчання і т. д., а також надання медичної допомоги. Така допомога потрібна дуже багатьом дівчатам, що ведуть антисуспільне існування, оскільки серед них велика питома вага осіб з венеричними, соматичними і психічними захворюваннями. Без лікування їх залучення до нормального життя неможливе. Сюди також відносимо проведення повсякденної виховної роботи з такими неповнолітніми у поєднанні з постійним контролем за їх поведінкою (силами працівників правоохоронних органів, громадських і церковних організацій, педагогів, лікарів і т. д.). Контроль повинен включати застосування заборонних і обмежувальних заходів в цілях недопущення подальшої десоціалізації дівчат, блокування їх небажаних контактів, попередження безцільного проведення часу (наприклад, шляхом обмеження перебування у вечірній час в громадських місцях).

     Крім цього, можливе застосування до дівчат, що допускають правопорушення, громадських, адміністративних, цивільно-правових і примусових заходів виховного характеру, а при скоюванні злочинів - кримінально-правових заходів.

     Розглянемо проблеми злочинності, пов'язані з трудовою діяльністю жінок. В першу чергу слід відмітити, що такі проблеми в повному об'ємі можуть бути вирішені при підйомі економіки усієї країни, зростанні реальних прибутків населення, заробітної плати чоловіків, професійно-кваліфікаційної підготовленості жінок, скороченні їх робочого дня або робочого тижня при збереженні попередньої заробітної плати передусім для тих, хто має дітей, поліпшенні умов праці і т. д. Потрібно істотно скоротити число жінок, зайнятих на важких і шкідливих роботах.

    Слід було б надавати жінкам легші види робіт. Крім того, було б корисним розробити перелік професій, виробництв і посад по галузях господарства і підприємствах, які повинні надаватись переважно жінкам. Неприпустимо використання праці жінок в нічній зміні, в усякому разі в сучасних масштабах.

     Праця жінок не повинна викликати у них втому і роздратування, а тим більше ненависть і прагнення кинути її, спробувавши знайти кошти для існування іншим шляхом. Їх виробнича зайнятість не повинна породжувати небажання займатися ще і сімейними справами і вихованням дітей.

     Треба здолати ще одну трудність - істотні відмінності в заробітках чоловіків і жінок, пов'язані з необгрунтованою міжгалузевою і внутрішньогалузевою диференціацією оплати праці. Абсолютно ненормальним є становлення жінок, при якому вони зосереджені в тих галузях і видах діяльності, де відносно низька оплата праці або непрестижна праця.

   Тому виникає потреба у чітких, науково обгрунтованих програмах перекваліфікації, працевлаштування жінок з урахуванням науково-технічного прогресу і ринкового виробництва.

     Варто погодитись з думкою А.Б. Благої про те, що в перспективі у міру зміцнення нашої економіки має бути вирішене ще одне дуже складне і таке ж важливе соціальне завдання, яке матиме велике значення для попередження жіночої злочинності. Мова йде про те, щоб надати жінці право вільного вибору : тільки працювати або займатися громадською діяльністю, тільки бути домогосподаркою і виховувати дітей або поєднувати усі ці заняття [2, с.216].

    Якщо у сфері праці у жінок виробляється антигромадська спрямованість, то вона зазвичай набуває корисливого характеру, що у свою чергу негативно впливає на інших робітників і службовців і в той же час на стосунки в сім'ї, на її морально-психологічну атмосферу. Тому організація профілактичної діяльності в трудовому колективі вимагає поєднання матеріального і морального аспектів, а іноді й зміни сімейно-побутових умов працюючих жінок.

    В зв’язку з кризою в державі виникла особлива проблема працевлаштування та забезпеченням житлом жінок. Практика показує, що влаштувати на роботу навіть молоду жінку не так просто. Складність тут виникає не лише тому, що не завжди можна знайти для неї роботу, але і у зв'язку з тим, що далеко не кожна з них погодиться піти на ту посаду, яку їй пропонують. Багато молодих жінок упевнені, що робота має бути і цікавою, і престижною, і приносити такий дохід, який давав би їм можливість задовольняти усі їх потреби.

    Недостатньо залучаються до профілактики злочинів громадські організації, а особливо - жіночі організації, які повинні вживати заходів до залучення жінок до громадської роботи, надавати матеріальну підтримку, допомогу у вирішенні різноманітних трудових, сімейних і особистих питань.

    Велику роль в попередженні злочинності жінок покликані зіграти інспекції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, оскільки вони здійснюють виховний вплив на дівчат-підлітків, що можуть стати на злочинний шлях.

    Як зазначає В.І. Варивода, у ранній профілактиці сексуальної деморалізації дівчаток значну роль можуть зіграти медичні працівники, що надають їм гінекологічну і венерологічну допомогу. Вони здатні не лише своєчасно виявляти і лікувати гінекологічні розлади і венеричні хвороби, але й встановлювати тих з них, які вже почали здійснювати аморальні дії, а також визначати джерело впливу, що розбещує неповнолітніх [1, с.171].

    Ще однією проблемою злочинності жінок є проституція. Підтримуємо думку О.М.Джужи., Я.Ю.Кондратьєва, О.Г.Кулика та інших про те, що не можна погодитись із пропозицією легалізувати проституцію. За будь-яких умов повія не повинна діставати визнання з боку держави [5, с. 312].

    Дуже істотний вклад в профілактику антисуспільної поведінки жінок здатна вносити церква, оскільки, як відомо, через особливості їх психології вони дуже чутливі до релігії і релігійних обрядів. Вважаємо, що допомога церкви повинна виражатися не лише в матеріальній підтримці конкретних жінок або у формальній участі в планованих загальносоціальних або спеціальних профілактичних заходах. Призначення церкви - у вихованні високої духовності жінок, їх моральному вдосконаленні, належного відношення до вищих людських цінностей, обовя’зку перед сім’єю, дітьми, суспільством. Церква з її проповіддю ненасильства, любові і взаємодопомоги, скромності і слухняності, з її умінням заспокійливо впливати на людей має усі можливості сприяти зниженню соціальної напруженості в цілому і жінок зокрема.

    Звичайно ж, релігійні організації могли б надавати велику допомогу деяким жінкам, здійснювати відносно них те, що в кримінології розглядається як індивідуальна профілактична роботота. Такі організації могли б допомагати бездомним жінкам, бродягам і жебракам, окремим з них надавати притулок, наприклад в монастирях. Багато що можна чекати від участі представників церкви в справі виправлення засуджених жінок у виправно-трудових установах.

   Особливу увагу по «перевихованню» жінок, які вчинили злочин, попередженню жіночої злочинності слід приділити в установах виконання покарань (УВП). Адміністрація УВП має реальну можливість ефективно впливати на процес нейтралізації, блокування, усунення, детермінант злочинності у державі загалом [3, с.32].

     Отже, в основі причин жіночої злочинності лежать певні явища та процеси: зростання розшарованості суспільства, збільшення в ньому напруженості, конфліктів та ворожості, антигромадських явищ, активна участь жінок у суспільному виробництві, ослаблення соціальних інститутів, в першу чергу сім'ї.

   Попередження жіночої злочинності дозволить утвердити законність і правопорядок в нашій державі, усунути з суспільства негативні явища, дозволить поліпшити виховання підростаючого покоління.

     Висновки. Таким чином проблеми попередження жіночої злочинності повинні вирішуватись в руслі боротьби зі злочинністю в цілому. Її основу повинні скласти економічний розвиток держави та політична стабілізація в ній, запровадження спеціальних програм (Державна програма боротьби з жіночою злочинністю в Україні), програм підтримки сім’ї, створення спеціальних фондів (Фонду допомоги жінкам). Що ж стосується законодавства,то вважаємо, що ч.4 ст.66 Кримінального кодексу України (обставини, які пом’якшують покарання) слід доповнити словами «… чи жінкою, що має на утриманні неповнолітню дитину, дитину інваліда». На нашу думку необхідним є прийняття Закону України «Про профілактику злочинів».

    1. Варивода В. І. Протидія сексуальній експлуатації жінок в Україні /В.І. Варивода // Наук. вісн. НАВСУ. – К., 2005. – №2 – С. 168-173.

    2. Жіноча корислива насильницька злочинність в Україні: сучасний стан проблеми / А.Б.Блага// Вісник Луган. і-ту внутр. справ МВС України. – 2000.–Вип.1– С. 214–222.

    3. Запобігання правопорушенням в місцях позбавлення волі / За заг.ред. О.М.Джужи та О.Г.Колба – Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010.–544 с.

    4. Кримінологія: навчальний посібник / За заг. ред. О.М.Джужи. – К.: Атіка, 2009.–312с.

    5. Кримінологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред.О.М.Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

    6. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / Кудрявцев В.Н. – М.: Наука, 1976. – 274 с

    7. Кулініч Н. А. Законодавчий захист від насильства в сім’ї / Кулініч Н.А. // Вісн. Львів.ін-ту внут. справ. – Л.,2003.– №2 – С. 242-245.

     8. Курс сучасної української кримінології:теорія і практика: у 3 кн./ А. П. Закалюк. – К.: Ін Юре, 2007.– Кн.1.– 423 с.

 

М.В. Лотоцкий.

Особенности прафилактики преступлений женщин.

M. V. Lototskyy.

Preventive Peculiaritiesof Women's Criminnality.

    This article is devoted to the problem of women's criminality. The author of the article examines the prevention of women's criminality in close relation to the general prevention of criminality in Ukraine. According to the results of research certasn suggestsons on improvement of the legislation in this sphere are formulated ang generalized.

   Key words: prevention of women's criminality, women's criminality, criminal's personality, criminal prevention, subjects of criminal prevention.