$IMAGE1$

Львівське Королівство в ХІІІ-ХІУ століттях   у монографії академіка Віктора Ідзьо розкриває нам всім майже невідому більшості громадян України історію боротьби за державність в такому мінливому світі України-Русі.

Віктор Святославович вклав у свою працю не тільки здобутки наполегливої праці в архівах, а  саме головне – свою глибоку любов до рідної землі і до його Великого Народу, якого не зламали геополітичні тектонічні зсуви чисельних імперій та каганатів на теренах Євразії.

Перед нами дається аргументована панорама боротьби руського князівства за майбутню долю своєї землі та народу, за якого вони взяли відповідальність. Не всі ці Князі та Королі змогли пронести через численні війни незгасний вогник високої Християнської Віри. З їх боку були такі кроваві вчинки, яки змушували відвертатись від них не тільки союзників, а і рідних, бо вбивство після  чаші вина давнього союзника литовського князя Войшелка (якого Лев називає «кумом») важко зрозуміти, а ще більш вибачити. Про яку  у даному випадку Християнську мораль можна казати !  І мабуть  в цих відхиленнях від заповідей ми з Вами знайдемо відповіді на питання про всі негаразди і чисельні іспити, які витримав і витримує місто Лева, починаючи з років свого заснування по теперішній час. Але історію роблять не ченці і літописці, а переважно воїни, які не так вже багато вчились, але багато бились ... І все ж таки бились вони за великі мрії і більш передбачене майбутнє для своїх нащадків ... Так боровся зі всіма ворогами своїх задумів і Данило Романович Галицький, і його син Лев І Данилович, і  Любарт ...

Так, як вони, зараз вже боремось ми всі за збереження досягнень християнських культур на всі території незалежної України. І перший крок в цій боротьби роблять історики, яки чесно виконують свою працю і не дають спотворити історичну правду, а головне – не дають розглядати соціальні зрушення, як щось примітивне і дуже просте для розуміння. Складність цього світу  була завжди у кожному значному  зрушенні, а особливо у ХІІІ столітті, коли реалізувався глобальний геополітичний проект по створенню Нормано-Монгольскої Імперської  Конфедерації для забезпечення товарними інвестиціями з Китаю промисловий розвиток Європи. Якщо на всі події в Галичині , Польщі, Чехії та Угорщині дивитись з розумінням завдань цього  Великого Геополітичного ПРОЕКТУ, то всі хто працював у межах цього Проекту мав підтримку зі Сходу (від  татар). І Данило Галицький теж працював в у межах цього Проекту, бо йього боявся угорський король Бела ІУ, тому що Данило їздив до Сараю і повернувся, хоча багато руських князів із-за дрімучого консерватизму так і залишились в Орді (вони егоїстично не розуміли як було важко кочовикам піднятись від своїх отар до розуміння необхідності єдиного торговельного простору, але нойони  цю роботу зробили!!). Тому Бела  ІУ і віддав свою доньку Констанцію за Лева, а це дало змогу зберегти на якийсь час династію. І не марно темник Темучина Бурундай  запросив зустріти його. Не хотіла Імперська Конфедерація чисельних жертв, але робила все необхідне щоб без перепон йшли каравани до Європи та із Європи (економіка мізерних князівств базувалась на поборах з купців, тому і необхідні були укріплення, які за наказам Бурундая Лев, Василько та Данило самі і зруйнували) по торговельному та поштовому імперському тракту – Яму. .За підтримку Великого Задуму керівники Сараю підтримували тих, хто чесно виконував свою частину праці по забезпеченню безмитної трансконтинентальної торгівлі. В свої майже родинні суперечки наші Руські Королі без вагань втягували Сарай. І це добре показав академік Віктор Ідзьо – «Тройден ...звелів узяти Дрогобич ... Коли ж почув се Лев ... став він помишляти про помсту, і послав у Татари послів до великого цесаря Менгу-Тімура (внука Батия), просячи собі підмоги проти Литви. Менгу-Тімур дав ...і задніпрянських князів усіх дав йому в поміч: Романа Михайловича брянського із сином Олегом, і Гліба Ростиславовича, князя смоленського, і багато інших князів, бо всі князі були у волі татарській ...». Так, ми можемо без сумнівів казати, що підтримка Данилом і Левом Великого Проекту забезпечила не тільки заснування Львова, а і створення Львівського Руського Королівства. І багато чого було  «забуте» всім Галицьким князім-королям за рахунок підтримки ними Великого Задуму, який не тільки здійснили у ХІІІ столітті, але який працював на Європу майже більше століття поки не почалась епоха морських торговельних операцій на великі відстані.

Але для нас сьогодні важливо те, що і тоді, особливо за правління Юрія ІІ, почалась підготовка по утвердженню релігійної Унії Руського королівства з Західною Європою. Зрозуміло, що його отруїли у 1340 р., бо переважна більшість бояр була проти Римської Церкви, бажаючи мати візантійську віру (але на мою думку бажання візантійської віри у народів Східної Європи набагато глибше, ніж здається багатьом дослідникам, а відповідь на це питання треба шукати у світових подіях перших років Християнства, а може і до офіційного народження цього інноваційного світосприйняття). Щоб там не казали заангажовані історики, а королі в Руській державі зі столицею Львовом були. Їх офіційно визнавав Рим і вся Європа. І не могло бути інакше, якщо на всю ситуацію у  Центральній Європі подивитись зі Сходу. До речі , це намагався у 1997 р. зробити у невеликій праці академік Національної Академії наук України з Донбасу, д.ю.н. Валентин Карлович Мамутов, директор Інституту економіко правових досліджень НАН України. Але його в його Інституті підтримав тільки Маріупольський сектор (!!??) – від  радянських шаблонів не хотіли науковці відмовлятись, на жаль. Зрозуміло, що на таке міцне у хазяйському вимірі королівство зазіхали сусіди. І майже першим хто скористався тим, що прервалась династія був Казимир ІІІ, який офіційно коронував себе у Львові і королем Русі (отруйники Юрія ІІ на це не сподівались !!).  Але таке нахабство довго не протрималось і Князь Любарт Гедемінович відібрав у поляків всі землі Руського королівства, зрозуміло, за допомогою Золотої Орди, яка продовжувала виконувати позитивну координуючу роль у Євразії. 

Ми сподіваємось, що така цікава праця академіка Віктора Ідзьо про Львівське королівство буде перекладена на європейські мови і зацікавить не тільки науковців, а і пересічних читачів у Європі.