1. ВСТУП
Українські Карпати в ХХІ ст. – це останній бастіон Європи в протистоянні могутній навалі глобалізації. Саме там всеціло можна відчути себе дитиною природи, відпочиваючи від цивілізації та обтяжливого тиску міста. У ІІІ тисячолітті, в інформаційному та технологічному просторі, цілком звичними є постійні стреси, а відтак – безкінечні депресії та прогресування різноманітних хвороб. Тому, щоб зберегти своє фізичне, психічне і духовне здоров’я, слід якомога більше часу проводити на природі. Чи не найкращим місцем для рекреації є Карпати, де можна не тільки відпочити на природі, але й дізнатися багато нового про свій край.
 Успіх гірськолижного курорту «Буковель» є яскравим прикладом перспективності розвитку туризму в Карпатах. У приватних садибах мальовничих карпатських сіл чудово розвивається зелений туризм. Наведені приклади засвідчують про наявність зародкового етапу розвитку туристичної інфраструктури в Карпатах. Кожен новий проект, спрямований на урізноманітнення туристичних програм, при хорошому фінансуванні приречений на успіх, особливо якщо дозволяє при цьому розширити туристичну мапу, тобто залучити для огляду незвідані до того місця, пов’язати з ними нову, не знану досі інформацію тощо.
Даний проект є одним із багатьох можливих у майбутньому туристичних проектів, які, сподіваємось, розкриють весь туристичний потенціал карпатського регіону.
1. КАРПАТИ як мегалітичний комплекс: духовні святилища та символічні петрогліфи.
У 2006 році на Прикарпатті за підтримки ректора ПНУ ім. В. Стефаника член-кореспондента НАНУ Б.Остафійчука відкрили кафедру етнології та археології, створили Карпатську етнологічно-археологічну експедицію, яка приступила до масштабних досліджень. 2007 р. було створено науково-дослідний Інститут історії, етнології і археології Карпат, який очолив академік М.В. Кугутяк.
Було виявлено унікальний тип археологічних пам’яток – потужній петрогліфічний комплекс (петрогліфи – наскельні зображення), який можна прирівняти до петрогліфічних пам’яток Балкан, Кавказу, Карелії.
Карпатська експедиція виявила майже 230 невідомих досі пам’яток, з них більше 40 скельних гірських святилищ здебільшого на території Гуцульщини. Значний інтерес викликають пам’ятки біля Чорної гори, на Сокільському хребті, Лисині Космацькій, у Терношорах, Завоєлах, які багаті петрогліфічними комплексами.
За роки роботи інституту вийшла книжка М. Кугутяка «Скельні святилища Сокільських вершин», монографія археолога Б. Томенчука «Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття» та інші.
Із 2006 р. здійснюють комплексне дослідження шести районів гірських Івано-Франківської області. В ході досліджень виявлено низку стародавніх історико-культурних об’єктів, із яких на особливу увагу заслуговують скельні пам’ятки, розташовані на сокільських вершинах.
Сокільський гірський хребет простягається на 16 км. між річками Рибницею і Черемошом й займає центральну частину Покутсько-Буковинських Карпат. Згадані пам’ятки зосереджені в районі сіл Великий Рожен-Малий Рожен-Тюдів-Бабин-Яворів.
Скельні пам’ятки Сокільського хребта супроводжуються багатою місцевою фольклорно-легендарною традицією, пов’язаною зі стародавніми святилищами, образами Білобога і Чорнобога, королем Гуцулом, діяльністю Олекси Довбуша, печерами, численними скарбами тощо. Різноманітні наскельні зображення людей і тварин, символи та знаки свідчать про те, що в давнину ці об’єкти служили місцем для відправлення релігійних культів, а також мали календарно-астрономічне призначення.
Чорногірський хребет розташований у північно-східній частині 700-кілометрового Карпатського лука, в географічному центрі Європи. Чорна гора, або Піп Іван (2028 м.), разом з вершинами Смотричем (1894 м) і Вухатим Каменем (1820 м) становлять у гуцульській традиції первісну, «правдиву» Чорногору, назва якої поширилась на весь хребет. За формою Смотрич і Вухатий Камінь утворюють підкову, спрямовану на північний схід.
Так, Василь Петрів – член Національної спілки художників України, народний майстер (с.Проскурава, Потік Косовського р-ну) – стверджує, що Чорногора володіє колосальною енергетикою негативною. Ось чому її в народі називають із прадавніх часів – Чорною горою. Тому і святилища, розміщені на ній, відображають світогляд матеріалістів, атеїстів, а точніше диявольських душ, які приносили та приносять криваву жертву. Такою ж енергетикою володіють і Космацька Лисина, Аршиця. Говерла, яка є вищою за г. Піп Іван, володіє надзвичайно потужною позитивною енергетикою, яка в радіусі 100 км. впливає на все суще. Під дією космічної енергії Говерла як ретранслятор народжує воду з каменю і дає витоки джерелам, потокам і річкам карпатського регіону. Грегі, який переймає позитивну енергію Говерли, має святилища світлих сил. Євхаристія Православних Церков підтверджує цю думку. Ці дві тенденції треба враховувати при систематизації культових пам’яток.
 Науково-методологічне значення Чорногірського Святилища посилюється тією обставиною, що саме цій пам’ятці притаманний своєрідний культовий архетип, прафеномен, сакральний код, код, характерний для десятків інших святилищ.
Зрозуміло, що формування і розвиток такого релігійно-міфологічного архетипу як єдиної цілісної типології через консервативність цієї сфери мусило зайняти неодне тисячоліття. У зв’язку з цим творцями таких сакральних пам’яток могли виступати великі цивілізації епохи міді-бронзи, подібної, подібної до трипільської, що існувала в цьому регіоні протягом двох із половиною тисяч років, під час якої змінилося понад 100 поколінь стародавніх скотарів і землеробів.
Саме носії трипільської культури мали найбільшу потенційну можливість створити чорногірський, ймовірно, міжплемінний ритуальний центр, що консолідував населення величезних територій. Створений творцями Чорногірського святилища культовий стандарт відображав суть міфологічного світогляду і як такий поширювався і втілювався у життя на інших святилищах, у домашній сакральній мікро пластиці. Найважливіші структурні елементи Чорногірського храму як і інших пам’яток, співзвучні з базовими зразками трипільської культури. Карпатське язичництво виступає спадкоємцем ведичної релігійно-міфологічної традиції.
Гігантську статую давньоукраїнської богині Лади, яку наші пращури називали Великою матір’ю, виявлено на території нововідкритого Терношорського скельного святилища ("український стоунхенж») поблизу присілка Безульки села Снідавки на Косівщині. Знахідку описали директор інституту історії і політології ПНУ ім. В. Стефаника доктор історичних наук, професор М. Кугутяк у монографії «Терношорське скельне святилище в Карпатах» (Івано-Франківськ, «Лілея-НВ»,2007) і письменник професор цього ж університету С. Пушик. Судячи з усього той артефакт, очевидно слугував сивої давнини першозразком для виготовлення великої кількості однотипних фігурок, які представники білої раси, мандруючи світами, порозносили безкраїми просторами від Атлантики до Забайкалля.
Таким чином, Карпатська ТЕРНОШОРСЬКА ЛАДА була осердям обрядодійств, які формували біополе нації.
Отже, велика концентрація культових пам’яток у краї свідчить про міцну духовну традицію праукраїнців КАРПАТ – наших предків.
Шанс для нашого краю стати справді «туристичною Меккою» ще більше зріс після вищенаведених наукових відкриттів у Карпатах професорами Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника надзвичайно цінних археологічних та історичних пам’яток. Але звичайно, треба активніше розвивати інфраструктуру для обслуговування туристів та відпочивальників, будувати дороги, зокрема в лісах.
2. КАРПАТИ – місце національно-визвольної боротьби України ХVIII ст.; проект «Лицарі Карпат».
Проект «Лицарі Карпат» є надзвичайно перспективним для розвитку туризму і водночас максимально патріотично виховним для нашого краю зокрема і для України в цілому. Адже, легендарний Олекса Довбуш (1700 – 1745 рр.) був провідником руху карпатських опришків. Його загони налічували 30-40 осіб. У період 1738-1745 рр. вони діяли у Прикарпатті, Закарпатті, на Буковині. Наш герой Олекса загинув у с. Космач у 1745 р. Довбуш став на віки героєм багатьох народних пісень і переказів, художніх і музичних творів. Розробку цієї теми здійснив на максимально високому рівні відомий в Україні та за її межами академік В.В. Грабовецький, котрий все життя присвятив дослідженню постаті Олекси Довбуша та зробив його українським Робін Гудом, написавши ряд науковець праць і створивши музей Довбуша у м. Івано-Франківську.
Отже, саме здійснення туристичних маршрутів по місцях бойової слави Довбуша та його загонів опришків, зокрема на Прикарпатті є чудовим варіантом історико-краєзнавчого пізнавального напряму туризму. Зокрема, комплекс мегалітів названих у народі на честь героя – опришка Олекси Скелями Довбуша, що розміщений на території Бойківщини, а саме – поблизу м. Болехів Долинського р-ну, в м. Яремчі Івано-Франківської обл. тощо, являється яскравим зразком гармонійного поєднання приємного з корисним, коли турист одночасно відпочиваючи в горах, дізнається від екскурсовода історію краю, героїчні сторінки минулого України. Причому слід відзначити, що для українського туриста це дає патріотично-виховний ефект, а для іноземця – передусім пізнавальний. Такі маршрути можна здійснювати почергово по всіх Карпатах, де є скелі, котрі названі на честь Довбуша.
Окремим аспектом цього проекту може бути своєрідна інсценізація тих подій далекого ХVІІІ ст.
Цікавим був би своєрідний опришківський турнір показових боїв на «бартках» («Топірець Довбуша»). Жвавим було б змагання на силу-наприклад хто дальше метне сокиру; хто сильніше вжене її в пень; хто метне влучніше в ціль. Окремим видом можливий конкурс стрільби з пістоля на влучність. Далі можна було б організувати турнір по підніманню кам’яної брили ("Скеля Довбуша») та багато інших. Тобто, таким чином відпочинок туриста перетворюється на подорож машиною часу в минуле, котре оживає на очах і стає реальністю. Отже, в результаті турист під враженням однозначно захоче купити будь-який сувенір та спробувати смачні страви карпатської кухні на лоні дикої природи, матиме змогу зробии безліч світлин із місцевими жителями в національному одязі, котрі розмовляють на свій манер надзвичайно колоритною діалектною говіркою горянина.
У такий спосіб у туристичній сфері будуть задіяні жителі гірських сіл й автоматично активізується сільський зелений туризм.
Цей історико-краєзнавчий проект «ЛИЦАРІ КАРПАТ» не є затратним, а при належній організації тут можна проводити міжнародні та всесвітні турніри за участю зокрема представників Великої Британії, котрі мають свого легендарного месника та захисника простого народу – Робіна Гуда.
3. КАРПАТИ – «МАЙСТЕРНЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ»: Альтернативні енергетичні джерела майбутнього.
На початку ІІІ тисячоліття людство потребує нових ідей та підходів до класичних консервативних концепцій у трактуванні історії цивілізації. Такий радикальний, абсолютно революційний і надзвичайно креативний підхід до тлумачення місця і ролі наших легендарних українських Карпат зможе привернути найбільше туристів особливо під час чемпіонату по футболу «ЄВРО 2012».
Туристичний проект під назвою «КАРПАТИ – Майстерня цивілізації: альтернативні енергетичні джерела майбутнього» може мати міжнародний масштаб, а тому можна тільки уявити які кошти може отримати країна, при належній організації: наявності зв’язку (Інтернет, вишки для мобільних телефонів), якісних доріг, сервісу (санвузли, душові кабіни, ванни) тощо.
Безперечно, що даний варіант, ця концепція є особливо цікавою у порівнянні з класичними підходами до ролі, місця і призначення Карпат. Тобто, її автори стверджують, що мегаліти в Карпатах це обладнання ПРАДАВНЬОЇ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ. Прямий зв’язок і порівняння легко простежується із Стоунхенжем (Велика Британія) і Великою пірамідою (Єгипет). У результаті вимальовується т.з. «ВСЕСВІТНІЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ТРИКУТНИК». Ще одним варіантом може бути т.з. «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ П’ЯТИКУТНИК”, якщо врахувати ще Мачу-Пікчу в Перу та Тіванаку в Латинській Америці.
Таким чином, КАРПАТИ це є ДАВНІЙ НАДПОТУЖНІЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА ЕНЕРГІЇ.
На жаль, сучасні вчені зовсім не беруть до уваги таких відомих вчених як Закарій Сітчин, який після 30 років наполегливої праці видав революційну для свідомості людства монографію «Дванадцята планета», а потім ще чотири –«Хронологія Землі», й Алана Алфорда, який у монографії «Боги нового тисячоліття» (1996р.) зробив спробу обґрунтувати вплив змін прецесії земної осі, коли здійснювався перехід від ери Тельця до ери Овна (4 тисячі до н.е.). Саме ці автори спробували розповісти істинну історію людської цивілізації, але вони не володіли достатньою кількістю фактів.
Найцікавіше, що ці факти, яких бракувало, ми знаходимо в наших КАРПАТАХ! Тільки зараз є сенс зробити такий проект реальністю, осмислюючи ті великі ідеї та пропозиції, які зробив Алан Алфорд, і які ми доповнюємо та використовуємо як основу для своєї теорії вже у ХХІс.
Те, що класичні історики (як приклад - академік Кугутяк М.В.-Інститут історії, етнології, археології Карпат) називають «жертвенні чаші; ями, календарні святилища» можна вважати результатами виробничої діяльності енергетики, якій більше 4000 років. Фахівці з лазерної техніки можуть дати досить обґрунтовані пояснення, якщо залучити їх до співпраці.
Ми не визнаємо в цілому однозначну трактовку призначення цих споруд, яку подають тепер історики. Можливо, припускаємо, що десь приблизно в І тис.до н.е. вони могли застосовуватись також додатково, вже вторинно, як окремі культові об’єкти.
Найбільш цікавими будуть дослідження, які підтверджують комплексність створення цих виробничих об’єктів і спрямованість їх на енергетичну взаємодію із орбітальними об’єктами. Це підтверджують дослідження М. Кугутяка, котрий у монографіях наводить орієнтацію двох достаньо визначних споруд, а саме «Тунелю» та великої штучної споруди з якісно обробленими стінками (академік називає їх «жертовною ямою»).
Можна наводити багато прикладів залишків високотехнологічної діяльності розумних істот над створенням справді «МАЙСТЕРЕНЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ» у наших Карпатах. Проте для найбільш аргументованої переконливості необхідно звернути увагу на найбільш відомі докази. В даному випадку маємо на увазі унікальний скельний комплекс розташований на висоті 668 м. над рівнем моря, названий на честь легендарного опришка-героя Олекси Скелями Довбуша.
Всі ці залишки велетенських споруд, які згідно концепції Алана Елфорда, були побудовані майже за 4 тис. років до наших ери, дають всі підстави розглядати всі відомі феномени існування невідомого, але досить потужного виробництва по всьому світі. В першу чергу це виробництво існувало в стародавньому Єгипті, а Велика Піраміда і є останньою спорудою, яка залишилась від колись відомих у всьому Світі Семи Чудес.
Сутність нашої концепції полягає у тому, що людство у ті часи використовувало енергію більш могутню, а ніж спалювання водню. Так що наша зацікавленість у каменях має глибоке підґрунтя.
Найцікавіше саме те, що у Карпатах каміння збереглись і не пошкоджені. Взагалі ті прилади, які використовували 4000 років до нашого часу не знищували так сильно каміння, які використовувались як конструкційні елементи, а можливо й не тільки для цього. Те що камінь зберігся це досить цікаво і дає надію на те, що фахівці зможуть розгадати загадку будівельників цих приладів (як доказ – експертна оцінка професора Мельника Петра Івановича).
Найголовніше те, що ми вже зараз можемо стверджувати, що абсолютно такі самі аналогічні типи виробництва, як у Карпатах були також і в Англії. Зокрема, всім відомий СТОУНХЕНДЖ. Він так само зорієнтований, як і залишки енергетичної установки в Карпатах.
ВИСНОВКИ:
Таким чином, цілком реально розробити окремий туристичний маршрут по мегалітичних комплексах Українських Карпат, присвячений розгляду цих споруд, з одного боку, як давніх священних ритуальних каменів, а з іншого – як прадавній комплекс із виробництва енергії. Особливо цікавими для туристів будуть дводенні екскурсії 21-22 грудня та 21-22 червня, у день зимового і літнього сонцестояння, адже якщо спостерігати за сходом сонця на 22 грудня та на 22 червня, можна стати свідком незабутнього видовища.
Скажімо, у мегалітичному комплексі у Терношорах, яке прикарпатські вчені розглядають як календарне святилище, 22 червня під час сходу сонця на голові антропоморфної статуї висвітлюється хрест, а 22 грудня схід сонця направлений на іншу мегалітичну споруду – кам’яний круг. Так як частина мегалітичних комплексів має назву скель Довбуша, то в цьому контексті можна долучити інформацію про події, пов’язані з цією історичною постаттю.
Висвітлена інформація ще раз підтверджує наявність до кінця не розкритого туристичного потенціалу Українських Карпат. Таким чином, Карпати ще чекають свого істинного поціновувала і туриста.
Член вченої ради Академії ЕНіПД в Україні,
к.і.н., відповідальний виконавець НДР Андрій Випасняк
Источник: http://azov-academy.ucoz.org/publ/majsterni_civilizaciji_energetichni_dzherela_majbutnogo/7-1-0-67 | 
