рахунок паломників), не могли, та і не мали права не прийняти участі в дійстві, в якому приймав участь увесь Рим. Всі молились разом з Римським Папою Бенедиктом XVI та аплодували щиро і вдячно при здійснені ним кожного церемоніального акту.

Любить Італія свого Папу Бенедикта XVI і не забула і буде завжди пам'ятати Івана Павла II, якого італійці за своїм звичаєм називають Джованні Павло II. До речі, тільки рейсів літаків на цей період до Риму з Москви було замовлено 1436, а скільки насправді було паломниць з України (!). Це треба було бачити. Можливо більшість з них тільки декілька днів тому довідались що вони у душі паломниці, але і це добре. Три з десяти відчують дійсно високе духовне піднесення, а це вже в сучасних умовах українського життя добре.

Питання, а що відбулось ? Чому так змінились за два роки орієнтири? То їдуть паломники, щоб тільки за екскурсоводом походити по Риму і на декілька хвилин зайти на площу Святого Петра, а то всі стоять і ловлять кожний рух сучасного понтифіка на моніторах. Що змінилось ?

А змінився інформаційний простір. Колись у 20-ті роки XX століття Питирим Олександрович Сорокін, перший професор соціології в Російській Імперії, науково обгрунтував, що соціальний простір за рахунок засобів комунікації набагато відрізняється від географічного, він щільніше, то сьогодні інтелектуально-духовний простір не підкоряється поліцейським обмеженням він диктує набагато більш прозорі процедури взаємодії - це по-перше.

А по-друге, можна залишитись на узбіччі інтелектуально-духовного прогресу людства, піклуючись про збереження непоінформованості співвітчизників, що, до речі, вже дуже важко досягти при супутниковому телебаченні (більше ЗО каналів). А тому треба не лякатись історичної правди духовного зростання європейських народів і не давати її по краплинам, а потрібно дати її людям у повному обсязі, щоб було зрозумілим чому 27 років понтифікату Івана Павла II стали найбільш результативними за всю історію Католицької Церкви.

І це не випадковість, а реальність сучасного Християнського Світу, реальність торжества християнської етики, яка має набагато більш глибокий історичний фундамент ніж 2011 років. Ви спитаєте, як це може бути ? І яке місце українців в цьому історичному процесі духовного будівництва ?

Відповідь знаходиться у тому ж Римі - в музеї Ватикану і на барельєфах Траянової Колони. До речі, може хто знає відповідь на досить просте запитання, куди бажав піти Святий Петро, коли він покидав Рим ? В яку країну він вирушив? Цього ми не знайдемо у Генрика Сенкевича, лауреата Нобелівської Премії за роман «Куди йдеш?» А дійсно куди бажав піти з Риму Святий Петро, якого зустрів на своєму шляху Господь?

На це запитання відповів ще поет Горацій, коли він казав римлянам, щоб «вони залишили своє нікчемне життя» і брали за зразок «Геттів», які мають «звичаї кращі» (а фактично систему етичних цінностей). Бо на думку Горація «Гетти - найсправедливіші із людей».

До нашого народу хотів піти Святий Петро, до найсправедливіших людей (!), які ще у п'ятому сторіччі до народження Христа виокремлювали головного Бога Зальму, і як казав сам Траян: «Відважні вони не тільки завдяки фізичній силі, а в першу чергу тому, що глибоко прийняли у свою душу вчення бога Зальми, якого високо цінують. Ця віра у мандри душ у другій сет після смерті породила у них відвагу і сміливість в небезпечних військових діях (вид. моє - О.В.-М.)». Тому і Дарія зупинили у 513 р. до нової ери. Вони фактично дали Сократу приклад дотримання безумовних моральних принципів (469 р. До Хр. - 399 р. до народження Христа, але вже після втечі Дарія). Тому світська етика Сократа не відрізняється від етики Геттів, коли мудрець наголошував: «Але ж я тільки те й роблю, що переконую кожного з вас, молодого і старого, піклуватись, перш за все, не про тіла ваші або гроші, але про душу. Я кажу вам: не від грошей народжується доблесть, а від доблесті бувають у людей гроші та інші блага, як у приватному житті, так і у державному». І він може один із небагатьох громадян Афін, вірив у безсмертя душі. Це ми бачимо з його слів людям які збираються його знищити, бо на його думку вони роблять гірше для себе, а не йому. Для нього смерть або буде безсонним сном, або ж він зможе вести розмови з Гомером, Орфєєм та душами інших відомих греків.     .           .

Тільки в Афінах його повчань не витримали і знищили, хоча і терпіли д років а в 105 р. духовно розвинутий народ не погодився на духовний регрес і не попився Рішу а залишив свої міста і пішов у Карпати після поразки і смерті Декебаля і його^оточення, які самостійно і добровільно лишили себе життя (майже все кеЫвниртво). Не захотів тракський народ (українці) знижувати рівень розуміння Законів Всесвіту і свого місця в історії сучасної цивілізації, тому залишившись без керівників знайшов сили, залишив більш родючі землі і пішов у Карпати боротись за майбутнє. І не тільки за своє МАЙБУТНЄ, а за долю всієї Європи. Світогляд тракського народу майже нічим не відрізнявся від християнського, тому що віра у безсмертя душі поєднувань із відсутністю рабовласництва. До речі, коли наступав час війни, то жреці - волхви робили обряд по залученню до праведної боротьби вищих сил для чого найкращий воїн приносив себе у жертву (це був його вибір заради всього народу). Вам ця жертовність нічого не нагадує? (А як себе приніс у жертву Христос?) І нам українцям треба вивчати Траянову Колону де на 200 метрах барельєфів зображена "історія боротьби Гетто-Даків .(українців) із Римською  Імперією в 101-105 рр., так само, як і всі артефакти, які залишились від етрусків (пра-українців за паном Плачиндою) у музеї Ватикану, яким Рим зобов'язаний культурним рівнем. Заволодівши землями Геттів (Дакією, Мезіє і Тракією) Рим не довго панував у "Траяновій Дакії" і з приходом німецьких воїнів був вимушений залишити Дакію і довго боротись за Мезію. Не змогли Цезарі перемогти найкращих людей (за Гораціем визначення Геттів- українців), яких підтримали німці-Готи. Яких не зміг і потім підкорити народ Рус. Не хотіли українці жити у тоталітарних країнах з нерозумним керівництвом, тому і живуть сьогодні майже в усіх країнах світу.

Мені здається, що всім вже зрозуміло куди бажав піти з Риму Святий Петро і завдяки якому народу з'явився на цей світ Кароль Войтило, мати якого родом з Снятинського району Станиславівщини (сучасної Івано- Франювської області) козачого Роду Полуботків (встановлено 18.12.2008 р. в бесіді з паном Жураківським після знайомства з «Кур'єром Станіслава» за № 42-43). І всі починають розуміти чому знайшов у собі сили Іван Павло II зайти і в мечеть, і в сінагогу, і. взагалі зробити стільки для християнського світу, що це розуміють майже усі свідомі християни, а не тільки католики та протестанти.                     

Світ змінюється! Дуже швидко змінюється, як кажуть, революційно.

Ми, університетські працівники повинні, в першу чергу, розповісти молоді яка прагне пізнати закони всесвіту-універсуму, про цю революційну перебудову, розглядаючи термін революція як у галузі науки, з якої він взятий,  - астрономії а саме повернення зірки у точку з якої вона вийшла (див. Doc 536  www.cic-wsc.org). З цієї нагоди, згадуючи Сократа, Аристотеля, Гегеля, не можна не згадати Петра Яковича Чаадаева який запитував і відповідав: «Чому древні не могли споглядати (наблюдати)? Тому, що вони не були християнами».

І дуже знаменно, що архієпископ краківський Станіслав Дзівіш секретар понтифіка  Войтили, напередодні католицького Різдва просив Бенедикта XVI саме 1 травня провести церемонію. У першу неділю після Великодня, у день Божого милосердя, як назвав цей день сам понтифік Іван Павло II.

Що і відбулось за участю його далекої рідні і земляків із Станіслава.

Тому розглядають цю беатифікацію у багатьох країнах Світу, як «Свято  всього людства» і ми завжди будемо пам'ятати головну тезу Івана Павла II. «Святість -  це не рідкість  Кожна людина може стати Святою», а це, на мою думку, основа сучасної            етики XXI століття, основа революційної перебудови, а саме – повернення до ДЖЕРЕЛ!

Наукове видання

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗМУ В РЕЛІГІЙНІЙ І СВІТСЬКІЙ ЕТИЦІ

Матеріали міжуншерситетського круглого столу (м. Івано-Франківськ, 21 травня

2011 року.)

Упорядники: М.О. Гаврецька
Дизайн: Гребенюк