Міжуніверситетський науковий семінар "Сучасні проблеми гуманізму в релігійній і світській етиці" 21.05.2011 р.-Відкриває семінар ректор університету, академік УАН, доктор канонічного права, професор канонічного права, Митрофорний протопресвітер, о.І.М.Луцький (стоїть), в Президії - д.філ.н., проф. Р.Я.Мирський (праворуч) з дружиною (поряд).
Беатифікація Івана Павла ІІ Першого Травня 2011 р. – крок до розуміння єдиних засад релігійної і світської етики в Східній Європі
(Jowanny Pavel II from Stanislaw Region)
Етика (лат. ethica) – в перекладі з грецької – звичай.
За Аристотелем метою етики є щастя, а саме діяльність душі в повноті чеснот тобто самореалізація.
М.М.Космій, В.В.Семенюк, О.В. Васильєв-Мюллер
Зауважимо, що етика не створюється шляхом теоретичного інтересу до тієї чи іншої області діяльності, як більшість наук, вона обумовлюється самим фактом суспільного життя. І відповідає на головне питання; що потрібно робити ?
Тому нам потрібно продовжувати той позитивний імпульс, який був наданий віруючим всіх конфесій у 1992 р. в Алма-Аті на Всесвітньому Конгресі Духовної Згоди, де вперше у ХХ столітті лідери 8 найпоширеніших у Світі конфесій признали офіційно існування єдиного Бога, а різноманіття вчень – як різні шляхи людства до нього. Саме на цьому зібранні граф Арнольд фон Кейсерлінг казав, що ми сьогодні можемо розпочати те, що ніхто і ніколи до нас не робив. І це саме через 18 років робиться в Івано-Франківську в Університеті права ім. Короля Данила Галицького, де наказом за № 50-ВК від 30.12.2010 р. створюється науково-дослідний-інститут церковно-канонічних та державно правових проблем Української Академії наук, в якому під науковим керівництвом академіка Української Академії наук, професора канонічного права, доктора канонічного права, о. Івана Михайловича Луцького по напрямку найважливіших наукових досліджень в Україні (4.5.4.) ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ, ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ виконується НДР за темою «Дослідження проблем формування єдиного правового поля церковно-канонічного права в Україні» на період 2011-2015 рр. (відповідальні виконавці – д-р. філософії, к.ф.н. Яцук Н.Є., д-р філософії, к.ю.н. Луцький Р.П.).
 Відома у Світі "Траянова Колона" і профіль з неї Короля Гетто-Дакків Декебаля, а також головна мить у беатифікації Івана Павла ІІ, яку проводив Римський Папа Бенедикт ХУІ
Взагалі, треба зазначити, що зараз йде не стільки зближення, а переважно розуміння єдиних засад світської та християнської етики. Але наскільки суспільство це готово сприйняти ? А якщо готове, то які здійснюються кроки, щоб надати всім свідомим людям Східної Європи НАДІЮ?
Якщо 11 жовтня в 2009 р. більшість наших паломників відзначали суто українське свято у греко-католицькій Базиліці у Римі, коли проходила канонізація Зигмунта Фелінські, Франциска Колл Гутара, Джозефа де Вестера, Барона Рафаеля Арнаіза, Джоанни Юган в Соборі Святого Петра, то 1 травня 2011 р. всі «святі отці», яких було по двоє на автобус, і які взяли собі в помічники і дяка і паламаря (все за рахунок паломників), не могли, та і не мали права не прийняти участі в дійстві, в якому приймав участь увесь Рим. Всі молились разом з Римським Папою Бенедиктом ХУІ і аплодували щиро і вдячно при здійснені ним кожного церемоніального акту.
Любить Італія свого Папу Бенедикта XVI і не забула і буде завжди пам’ятати Івана Павла ІІ, якого італійці за своїм звичаєм називають Джованні Павло ІІ. Доречи, тільки рейсів літаків на цей період до Риму з Москви було замовлено 1436, а скільки насправді було паломниць з України (!). Це треба було бачити … Можливо більшість з них тільки декілька днів тому довідались що вони у душі паломниці, але і це добре. Три з десяти відчують дійсно високе духовне піднесення, а це вже в сучасних умовах українського життя добре.
Питання, а що відбулось ? Чому так змінились за два роки орієнтири? То їдуть паломники, щоб тільки за екскурсоводом походити по Риму і на декілька хвилин зайти на площу Святого Петра, а то всі стоять і ловлять кожний рух сучасного понтифіка на моніторах. Що змінилось ?
Всіх цих людей годували, лікували і створювали сприятливі умови всі три доби беатифікації у Римі Івана Павла ІІ 30.04.-1 і 2.05.2011р., нащо було витрачено більше 4,6 млн. євро, а присутніх було більше 2,5 млн. християн з усього Світу
А змінився інформаційний простір. Колись у 20-ті роки ХХ століття Питирим Олександрович Сорокін, перший професор соціології в Російській Імперії, науково обґрунтував, що соціальний простір за рахунок засобів комунікації набагато відрізняється від географічного, він щільніше, то сьогодні інтелектуально-духовний простір не підкоряється поліцейським обмеженням він диктує набагато більш прозорі процедури взаємодії – це по-перше.
А по-друге, можна залишитись на узбіччі інтелектуально-духовного прогресу людства, піклуючись про збереження непоінформованості співвітчизників, що, доречи, вже дуже важко досягти при супутниковому телебаченні (більше 30 каналів). А тому треба не лякатись історичної правди духовного зростання європейських народів і не давати її по краплинам, а потрібно дати її людям у повному обсязі, щоб було зрозумілим чому 27 років понтифікату Івана Павла ІІ стали найбільш результативними за всю історію Католицької Церкви.
На площах Риму 1 травня 2011 р. біля величезних екранів при трансляції беатифікації Івана Павла ІІ
І це не випадковість, а реальність сучасного Християнського Світу, реальність торжества християнської етики, яка має набагато більш глибокий історичний фундамент ніж 2011 років. Ви спитаєте, як це може бути ? І яке місце українців в цьому історичному процесі духовного будівництва ?
Відповідь знаходиться у тому ж Римі - в музею Ватикану і на барельєфах Траянової Колони. Доречи, може хто знає відповідь на досить просте запитання, куди бажав піти Святий Петро, коли він покидав Рим ? В яку країну він вирушив ? Цього ми не знайдемо у Генрика Сенкевича, лауреата Нобелівської Премії за роман «Куди йдеш?» А дійсно куди бажав піти з Риму Святий Петро, якого зустрів на своєму шляху Господь?
Землі найкращого народу Європи (Дакія, Мезія, Тракія) до панування Риму (до 105 р.)
На це запитання відповів ще поет Горацій, коли він казав римлянам, щоб «вони залишили своє нікчемне житті» і брали за зразок «Геттів», які мають «звичаї кращі» (а фактично систему етичних цінностей). Бо на думку Горація «Гетти – най справедливі із людей». До нашого народу хотів піти Святий Петро, до най справедливих людей (!), які ще у п’ятому сторіччі до народження Христа виокремлювали головного Бога Зальму, і як казав сам Траян: «Відважні вони не тільки завдяки фізичній силі, а в першу чергу тому, що глибоко прийняли у свою душу вчення бога Зальми, якого високо цінують. … Ця віра у мандри душ у другій світ після смерті породила у них відвагу і сміливість в небезпечних військових діях (вид. моє – О.В.-М.)». Тому і Дарія зупинили у 513 р. до нової ери. Вони фактично дали Сократу приклад дотримання безумовних моральних принципів (469 р. до Хр. -399 р. до народження Христа, але вже після втечі Дарія). Тому світська етика Сократа не відрізняється від етики Геттів, коли мудрець наголошував: «Але ж я тільки те й роблю, що переконую кожного з вас, молодого і старого, піклуватись, перш за все, не про тіла ваші або гроші, але про душу. Я кажу вам: не від грошей народжується доблесть, а від доблесті бувають у людей гроші та інші блага, як у приватному житті, так і у державному». І він, може один із небагатьох громадян Афін, вірив у безсмертя душі. Це ми бачимо з його слів людям, які збираються його знищити, бо на його думку вони роблять гірше для себе, а не йому. Для нього смерть або буде безсонним сном, або ж він зможе вести розмови з Гомером, Орфеєм та душами інших відомих греків.
 Не зміг Рим заволодіти Карпатами після 105 р. (куди переселились найкращі люди з Тракії, Мезії, Дакії), що відзначав почесний член вченої ради Академії економічних наук і підприємницької діяльності в Україні, закордонний член Національної Академії наук України, проф.Сорбони Аркадій Іларіонович Жуковський, а вже у 271 р. під тиском німців-Готів Римські легіони залишили Даккію
Тільки в Афінах його повчань не витримали і знищили, хоча і терпіли до 70 років, а в 105 р. духовно розвинутий народ не погодився на духовний регрес і не підкорився Риму, а залишив свої міста і пішов у Карпати після поразки і смерті Декебаля і його оточення, які самостійно і добровільно лишили себе життя (майже все керівництво). Не захотів тракський народ (українці) знижувати рівень розуміння Законів Всесвіту і свого місця в історії сучасної цивілізації, тому і залишившись без керівників знайшов сили, залишив більш родючі землі і пішов у Карпати боротись за майбутне. І не тільки за своє МАЙБУТНЕ, а за долю всієї Європи. Світогляд тракського народу майже нічим не відрізнявся від християнського, тому що віра у безсмерття душі поєднувалась із відсутністю рабовласництва. Доречи, коли наступав час війни, то жреці-волхви робили обряд по залученню до праведної боротьби вищих сил, для чого найкращий воїн приносив себе у жертву (це був його вибір заради всього народу). Вам ця жертовність нічого не нагадує? (А як себе приніс у жертву Христос?) І нам українцям треба вивчати Траянову Колону, де на 200 метрах барельєфів зображена історія боротьби Гетто-Даків (українців) із Римською Імперією в 101-105 рр., так само, як і всі артефакти, які залишились від етрусків (праукраїнців за паном Плачиндою) у музею Ватикану, яким Рим зобов’язаний культурним рівнем. Заволодівши землями Геттів (Дакією, Мезією і Тракією) Рим не довго панував у "Траяновій Дакії" і з приходом німецьких воїнів у 271 р. був вимушений залишити Дакію і довго боротись за Мезію. Не змогли Цезарі перемогти найкращих людей (за Горацієм визначення Геттів-українців), яких підтримали німці-Готи. Яких не зміг і потім підкорити народ Рус. Не хотіли українці жити в тоталітарних країнах з нерозумним керівництвом, тому і живуть сьогодні майже в усіх країнах світу. Але не тільки українці - нащадки славетних Траків та Гетто-Дакків, а також їх нащадки живуть в Словакії, Словенії, Хорватії, Франції (науковці вважають, що 50% французів єтнічно пов'язані з цим народом). Тільки цим народам більш поталанило і вони вже в ЄС, а Україну тримають на різдоріжжі ...
 Не відома історія боротьби України/Гетто-Даккії з Римською Імперією, фактично за християнський світогляд у Європі
Мені здається, що всім вже зрозуміло куди бажав піти з Риму Святий Петро і завдяки якому народу з’явився на цей світ Кароль Войтило, мати якого родом зі Снятинського району Станиславівщини (сучасної Івано-Франківської області) з козачого роду Полуботків (встановлено 18.12.2008 р. в бесіді з паном Жураківським після знайомства з «Курєром Станіслава» за №42-43). І всі починають розуміти чому знайшов у собі сили Іван Павло ІІ зайти і в мечеть, і в сінагогу, і взагалі зробити так багато для християнського світу, що це розуміють майже усі свідомі християни, а не тільки католики та протестанти.
Світ змінюється ! Дуже швидко змінюється, як кажуть, революційно.
Ми університетські працівники повинні, в першу чергу, розповісти молоді, яка прагне познати закони всесвіту-універсуму, про цю революційну перебудову, розглядаючи термін революція як у галузі науки, з якої він був взятий, - астрономії, а саме, повернення зірки у точку з якої вона вийшла (див. Lirrte. Revolution). З цієї нагоди, згадуючи Сократа, Аристотеля, Гегеля, не можна не згадати Петра Яковича Чаадаєва, який запитував і відповідав: «Чому древні не могли споглядати (наблюдать) ? Тому, що вони не були християнами».
П.І.Мельник (перший план) Почесний член вченої ради Академії ЕНіПД в Україні. В.В.Книш (перший план), к.ю.н., проректор з наукової роботи університету
І дуже знаменно, що архієпископ краківський Станіслав Дзівіш, колишній секретар понтифіка Войтили, напередодні католицького Різдва просив Бенедикта XVI саме 1 травня провести церемонію. У першу неділю після Великодня, у день Божого милосердя, як назвав цей день сам понтифік Іван Павло II.
Що і відбулось за участю його далекої рідні
і земляків із Станіслава !
Тому розглядають цю беатифікацію у багатьох країнах Світу, як «Свято для всього людства» і ми завжди будемо пам’ятати головну тезу Івана Павла ІІ: «Святість – це не рідкість. Кожна людина може стати Святою», а це, на мою думку, основа сучасної етики ХХІ століття, основа революційної перебудови, а саме – повернення до ДЖЕРЕЛ !
Заступник директора Науково-дослідного
інституту Церковно-канонічних і державно-
правових проблем Української Академії
наук Івано-Франківського Університету
права ім. Короля Данила Галицького,
д.е.н., с.н.с., Почесний член Академії
економічних наук і ПД О.В. Васильєв
Источник: http://iescr-catholic.ucoz.de/publ/palomnickij_tur_na_svjato_dlja_vsogo_ljudstva_beatifikaciju_ivana_pavla_ii_v_vatikani |
