Name: СУКУПНИЙ ПОПИТ і СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ - 3 частина
Item: СУКУПНИЙ ПОПИТ і СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ - 3 частина
Author: МММ

Меню сайта

Категории раздела

МАКРОЭКОНОМИКА/ ECONOMICS - лекции [49]

Сокращенный курс макроэкономической теории с использованием фундаментальных работ Зиновия Григорьевича Ватаманюка, Виктора Дмитриевича Базилевича, Валерия Александровича Васильева, Кемпбелла Р. Макконелла и Стенли Л. Брю

Статистика

Онлайн всего: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0

Главная » Статьи » Информационное обеспечение дистанционного обучения » МАКРОЭКОНОМИКА/ ECONOMICS - лекции

СУКУПНИЙ ПОПИТ і СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ - 3 частина

3.5. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Точка перетину кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва в економіці.

У довгостроковому періоді рівновага сукупного попиту і пропозиції досягається в точці перетину спадної кривої AD та вертикальної кривої AS. У короткостроковому періоді на цьому відрізку сукупної пропозиції зміна рівноваги AD-AS по-різному впливає на рівень цін та обсяг виробництва. На кейнсіанському відрізку зміна сукупного попиту спричиняє зміну лише в обсязі виробництва, а рівень цін залишається відносно сталим. Зміна сукупного попиту на проміжному відрізку зумовлює як зміну обсягу виробництва національного продукту, так і зміну рівня цін. Коли ж економіка перебуває на класичному відрізку, будь-яка зміна сукупного попиту спричиняє лише зміну рівня цін.

Рис. 3.3. Ефект храповика

Інколи в економіці на проміжному й класичному відрізках сукупної пропозиції спостерігається ефект храповика. Термін «храповик» запозичений із механіки. Він означає наявність такого механізму, який дає змогу рухатись колесу стрілки годинника, але не дає йому можливості крутитися у зворотному напрямку. Суть його в економіці полягає у тому, що багато цін є негнучкими щодо зниження переміщення сукупного попиту з

Різке і несподіване переміщення вгору короткострокової кривої AS називають збуренням пропозиції. Воно супроводжується зростанням загального рівня цін і падінням обсягу національного виробництва. Поєднання економічного спаду та високих темпів інфляції називають стагфляцією.

Стрімке переміщення кривої AD вгору називають збуренням сукупного попиту. За таких умов економіка виходить за межі природного рівня виробництва: ціни зростають дуже швидко, а обсяг національного продукту майже не змінюється. Економіку, яка вийшла за природний обсяг виробництва, називають "перегрітою".

Сьогодні існує два основні погляди щодо досягнення макроекономічної рівноваги за природного ВВП. Згідно класичного погляду, ціни і заробітна плата є гнучкими, що забезпечує швидке досягнення рівноважного стану за повної зайнятості після збурення. Тому крива AS є вертикальною або дуже крутою у довго- і короткостроковому періодах. Це означає, що зміни AD позначаються лише на рівні цін і не впливають на обсяг національного виробництва.

Рис. 3.4. Класичний погляд на взаємодію AD та AS

Ріс. 3.5 Крива сукупної пропозиції складної конфігурації

Кейнсіанський підхід наголошує, що ціни та заробітна плата є негнучкими і повільно змінюються після змін у співвідношенні попиту і пропозиції, а тому крива AS є горизонтальною. Макроекономічна рівновага може досягатися далеко ліворуч від природного обсягу виробництва, тобто значна частина робочої сили буде вимушено бездіяльною. Водночас правильна макроекономічна політика може стимулювати зростання економіки і підтримувати необхідні обсяги національного виробництва та рівень зайнятості.

Матеріал для самостійного вивчення і обговорення на семінарі.

3.6. Аналіз стану макроекономічної рівноваги в Україні у перші роки трансформаційного періоду.

Цікавий аналіз макрорівноваги в економіці України у перші роки перехідного періоду запропонував відомий вітчизняний фахівець у царині макроекономіки професор І.Ф.Радіонова. Розгляньмо його дещо детальніше.

З погляду професора Радіонової, у згаданий період сукупна пропозиція в Україні не досягала потенційно можливого, за наявних ресурсів і технологій, рівня, що зумовлювалося декількома причинами: монополізованістю виробництва, нераціональністю структури економіки та низькою зацікавленістю в інвестуванні.

Монополізованість вітчизняного виробництва, успадкована від директивно-планової економіки, зберігалася і у наступні роки через формальність реформування державного сектора. Незважаючи на акціонування державних підприємств, кількість виробників однорідної продукції залишалася незмінною. Неминуче зменшення доходів монополістів після досягнення певної межі, обмежувало можливість нарощування обсягів виробництва.

Нераціональність структури української економіки також сформувався у роки адміністративно-командної системи. Окремі галузі, зокрема вугільна і харчова, практично не створювали доданої вартості; не дуже відрізнялися у цьому плані легка і місцева промисловість. Для протидії кризовому впливу цих галузей потрібно було скоротити споживання їхньої продукції і перерозподілити ресурси таких галузей на користь інших Незацікавленість економічних суб'єктів у здійсненні інвестицій спричинялося низкою чинників: високим рівнем інфляції, що знецінювала капіталовкладення, відсутністю ефективного власника, податковою політикою держави, спрямованою на вилучення доходів без стимулювання інвестиційних витрат.

Натомість сукупний попит у ці роки перевищував потенційні можливості виробництва. За умов кризової інфляційної економіки сукупний попит визначався передовсім зростанням кількості грошей в обігу. Наприкінці кожного попереднього періоду населення володіло більшою кількістю грошей, ніж потрібно для реалізації створеного продукту (М > PYIV).

Усунути вказаний розрив між сукупним попитом і сукупною пропозицію вдалося лише після подолання інфляції і початку проведення в Україні реальних ринкових реформ.