Економіка — полісистемне утворення. Вона має складну структуру, яку можна вивчати з різних позицій, у різних аспектах залежно від критерію, покладеного в основу дослі­дження її будови. Зокрема, економічна система має дослі­джуватись на різних її рівнях: мікро-, мезо-, макро-, мега-..

Макроекономіка — це економічна система на рівні на­родного господарства. Наука макроекономіка дослі­джує умови, чинники та результати функціонування національної економіки як єдиного цілого.

Мегаекономіка — економічна система на рівні світо­вого господарства. Наука мегаекономіка досліджує систему світового господарства, її зміст, структуру та поведінку суб'єктів на рівні міжнародних господарсь­ких зв'язків.

По-друге, правила поведінки на макрорівні є результу­ючою (рівнодіючою) багатомільйонних рішень фірм та домогосподарств у процесі їх взаємодії на ринку.

Предметом макроекономічної теорії є поведінка макроекономічних суб'єктів на рівні економіки як єдиного цілого.

Об'єктом її дослідження є агреговані показники. Тому макроекономіка — наука про агреговану поведінку в економіці. З цього робимо висновок, що об'єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри. Вона вивчає домінуючі тенденції в економіці, залишаючи поза увагою часткові зміни, що стосуються окремих домогосподарств та фірм.

Наприклад, макроекономіка цікавиться зміною рівня цін, що потребує розрахунку певних індексів, нехтуючи і цьому тим, що, приміром, під впливом погодних умов під тиском дій уряду відбулися зміни в цінах на одиничні товари чи їх групи (овочі чи взуття).

Завдання макроекономічної теорії:

1) вивчення впливу поведінки економічних суб'єкі
та економічної політики:

•     на обсяг споживання та інвестицій;

•     валютні курси і рівень інфляції;

•     торговельний баланс і т. ін.;

2) виявлення факторів, що визначають:

•     зміну рівня цін;

•     зміну рівня заробітної плати;

•     обсяг грошової маси;

•     стимулюючу чи обмежуючу фіскальну та гроше Кредитну політику тощо;

3)         виявлення причин кон'юнктурних коливань в економіціяк у короткостроковому періоді (діловий цикл), і в довгостроковому (економічне зростання обсягів
національного виробництва).

Макроекономіка пов'язана з економічною соціологією. Як зазначав видатний австро-американський економіст Й. Шумпетер, економічне дослідження здійснюється для то­го, щоб дізнатись, якою буде поведінка людей у будь-який момент та до яких наслідків вона призведе; економічна со­ціологія відповідає на запитання як, яким чином люди при­йшли до того, щоб поводити себе так, як вони це зроблять.

Макроекономіка пов'язана з екологією. У людства з'яв­ляється все більше й більше підстав для того, щоб про­блеми довкілля висунути на перший план, підпорядку­вавши власне економічні проблеми проблемам збережен­ня природи та людського духу.

Найтісніший зв'язок існує між макроекономікою та ма­тематичним моделюванням.

Розрізняють позитивну та нормативну макроекономіку як науку.

Позитивна макроекономіка покликана пояснити зміст макроекономічних явищ і процесів та поведінку економіч­них суб'єктів за цих умов. Це розуміння поведінкових фун­кцій та об'єктивних реалій на макрорівні, необхідне для розробки рекомендацій щодо здійснення економічної полі­тики держави. Позитивна макроекономіка, таким чином, прагне дати відповідь на запитання: якою є макроекономічна ситуація в країні.

Нормативна макроекономіка — це сукупність уявлень стосовно того, якою має стати економіка. Вона ґрунтуєть­ся на певних ідеологічних засадах (чи то егоїстичного інди­відуалізму, чи то превалювання суспільних інтересів над індивідуальними, чи будь-яких інших) та "еталонних" поведінкових функціях господарюючих суб'єктів.

У галузі позитивної макроекономіки хоча й існує бага­то розбіжностей у поглядах учених різних шкіл та на­прямків, але їх об'єднує і багато спільного в розумінні еко­номічних явищ і процесів.

Набагато більше розбіжностей у поглядах учених (у парламентарів та пересічних громадян) у галузі нормативної економіки. Це тому, що по перше, багато макроекономічних теорій мають ситуативний характер. Так, наприклад, кейнсіанська теорія  - теорія депресивної економіки, а неокласична — теорія умов повної зайнятості та потенційного обсягу національного виробництва. Кейнсіанська теорія досліджує економіку короткострокового періоду, а неокласична — довгострокового.

Відомо, що в економіці є постійно діючі суперечне и і   поточними та перспективними інтересами, цілями та завданнями. Саме тому дуже часто те, що є благом поточного моменту, приховує в собі небезпеку для перспективи, і навпаки.

По друге, для визначення мети, того, як має бути, дуже важливими є моральні чинники, духовні цінності, ідеологія. Це вносить також суттєві зміни щодо уявлень про бажане майбутнє економіки.

По трете, економічна форма руху має справу не тільки з матеріальними ресурсами, а і з людьми, які себе можуть поводити: раціонально і нераціонально, виважено та імпульсивно, зі знанням справи та інтуїтивно і т. ін. Це також знижує вірогідність прогнозів у економіці.

По-четверте, економіка окремої країни існує в соціаль­ному середовищі, на неї впливає природа, світові тенденції й т. ін., що теж значною мірою ускладнює можливість як точного пізнання, так і прогнозування поведінки економіч­них суб'єктів.

Основні елементи економічної системи

•      Соціально-економічні відносини, які базуються на відпо­відних формах власності на економічні ресурси та результатах господарської діяльності.

•      Організаційні форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва.

•      Господарський механізм, тобто спосіб регулювання еко­номічної діяльності на макрорівні.

•      Конкретні економічні зв 'язки між господарськими суб'єктами.

Економічні системи багатомірні і формалізовано записують­ся таким чином:

E$=f(A_l,A₂,...,A_n),                              (1.1)

де ES - економічна система, яка визначається властивостями A_t.  Ці властивості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

Сучасні економісти розглядають слідуючи типи економічних систем:

Ринкові економічні системи

1. Ринкова економіка вільної конкуренції - чистий капіталізм (XIX ст.- перші десятиліття XX ст.).

Основні ознаки:

•      приватна власність на інвестиційні ресурси;

•      вільна конкуренція;

•      свобода учасників економічної діяльності;

•      ринкове ціноутворення;

•      стихійне ринкове регулювання.

2. Сучасна ринкова економіка - сучасний капіталізм (друга половина XX ст.).

Основні ознаки:

•      колективна приватна та державна власність;

•      державне регулювання економіки з метою стимулювання сукупного попиту та пропозиції;

•      маркетингова система управління виробництвом.

Неринкові економічні системи

1. Традиційна економічна система (притаманна слабороз­винутим країнам).

Основні ознаки:

•      приватна власність на засоби виробництва;

•      відстала технологія;

•      ручна праця;

•      багатоукладність;

•      натуральне виробництво;

•      переважання дрібнотоварного виробництва;

•      активна роль держави.

2.  Адміністративно-командна система

Основні ознаки:

•      державна власність на засоби виробництва;

•      монополізація та бюрократизація економіки;

•      централізоване планування та управління виробництвом;

•      централізований розподіл матеріальних, трудових та фі­нансових ресурсів.

Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, система­тизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства у цілому.