13. Лекція . Теорії трансформації економіки і суспільства.
Зміст
1)Теорія глобальної промислової революції та індустріального суспільства.
2)Теорії кризової епохи початку комп’ютерної революції.
3)Теорії підприємницької економіки та інформаційного суспільства.
(продовження)
Р.Тібольд обґрунтував на початку 60-х років теорію "кібернетичної революції” ("Маніфест троїстої революції”, 1964), яка базується на таких положеннях:
1)великі корпорації забезпечують виробництво великої і наростаючої маси будь-яких товарів;
2)основні фактори цього процесу – автоматичні лінії, які управляються кібернетикою;
3)для цього необхідні великі вкладення у техніку при скороченні кількості трудомістких виробництв і найманих робітників;
4)останнє означає ріст масового безробіття, злиденності і скорочення ринку паралельно з ростом маси товарів, що виробляються;
5)масове безробіття і великі надлишкові потужності спричинять велику кризу світового масштабу;
6)соціальні протиріччя не послаблюються, а досягають крайньої межі;
7)достаток, а не рідкість благ стає основною проблемою економіки;
8)вихід полягає у перебудові всієї системи розподілу, у забезпеченні кожному громадянину гарантованого доходу ("право на працю” має бути замінено "правом на дохід”);
9)систематична допомога всім, хто нижче прожиткового мінімуму;
10)інфляція долається збільшенням потоків товарів, і завдвнням держави – стимулювання кібернетизації, скорочення кількості працюючих і створення суспільства "нової незайнятості”;
11)в період переходу до "суспільства неробства” держава має контролювати темпи кібернетизації, створювати громадські роботи, сприяти будівництву дешевого житла, перекваліфіковувати безробітних, субсидувати корпорації та ін.
У 1964-1965 рр. світ так очікував "кінця” від забруднення навколишнього середовища, що відбулась переорієнтація економіки на процеси росту сфери послуг. Тому розробки К.Кларка теорії сфери послуг як нової третьої стадії розвитку виробництва були доречні і трансформація виробництва розглядалась таким чином: 1)аграрна стадія (у цій галузі продуктивність зростає повільно і визначається законом спадної прибутковості); 2)промислова (з тенденцією до зростання прибутковості і найбільш швидкого росту продуктивності); 3)стадія переважаючого росту сфери послуг (ріст продуктивності знову сповільняється і обидва закони продуктивності мають тут свої "ділянки”, процвітає дрібне підприємництво). В основі цих трансформацій лежить зміна структури попиту, яка залежить від рівня доходів населення, а головна умова – довгострокове підвищення частки трудових доходів у національному доході (показав і наявність цієї тенденції). Основну причину більш високої ефективності і прибутковості він бачив у інвестиціях, вважаючи їх визначальним і лімітуючим фактором розвитку. Здається він глибоко розумів їх інтегруючий характер.
Можна казати, що французи – Серж Малле та Ален Турен, які відобразили прогрес як природний перехід від мало механізованого виробництва з універсальними машинами (фаза "А”) до суцільної механізації (фаза "В”), спирались теж на розуміння результатів інвестування все більших засобів у машини, що потребувало нагромадження капіталу. Як наслідок розвитку фабрично-заводських концепцій НТР є висновок, що принципово нове виробництво привело до зміни панування капіталу (і його власників) пануванням знань (і їх носіїв).
Слід звернути увагу і на теорію другої промислової революції, яку створили Ж.Фурастьє, Ф.Штенберг, Р.Арон, Ж.Еллюль, в якій аналізувались нові умови (без "апокаліптичних сподівань”):
1)вивільнення робітників у промисловості не призведе до небезпеки безробіття, оскільки нові робочі місця створює сфера послуг;
2)могутні профспілки і соціал-демократичні партії спроможні обмежити негативні наслідки стихійної автоматизації;
3)відбулися процеси соціалізації і "модернізації” економіки Заходу, які блокують руйнівну природу гонитви за прибутком (Р.Арон);
4)Розвинені демократичні інститути і традиції спроможні запобігати появі небезпечних тенденцій концентрації і бюрократизації держави у ході НТР.
Так, наприклад, шведська концепція НТР і зайнятості фактично складалась у рамках впливово профспілкового і соціал-демократичного руху малої нейтральної країни. Г.Рен спонукав створенню профспілок не за професіями, а як виробничі, що включали всіх працівників підприємства. На його пропозицію були створені тристоронні комісії, які планували на два роки вперед звільнення, перепідготовку і нове наймання робітників. Цю активну політику зайнятості Г.Рен охарактеризував пізніше як "зайнятість на крилах”, на відміну від звичайних вимог "зайнятості на якорі”, тобто вимог заборони звільнення, що консервувало старе виробництво.  Тоффлер, Элвин
Треба згадати і теорію "розриву з минулим” ("Шок майбутнього”, 1970) Алвіна Тоффлера (нар. 1928 р. -), в якій була звернута увага на те, що тільки кілька відсотків людей на Землі – люди майбутнього, ще 25% - люди, які живуть в "індустріальному світі”, що руйнується нововведеннями, а 70% населення Землі – це люди ще аграрної епохи. Катастрофічні очікування майже не справдились у високо розвинутих країнах за рахунок наявності заощаджень і можливості кредиту, індивідуальному транспорту і розвиненому житловому фонду, наявності кадрів організатрів нових виробництв і урядовим заходам підтримки підприємництва – вважають фахівці. Зрозуміло, що Тоффлер захищає необхідність контролю суспільства за розвитком техніки, критикує технократію, на зміну якій приходить "адхократія” – тимчасові структури спеціалістів, які керують окремими проектами. Також він бачить не простий перехід до "економіки послуг”, а невимірно більше – народження принципово нової цивілізації, в якій безперервний розвиток нових знань – це загибель "застиглого” у металі "автоматизованого” капіталу. Тому центральною частиною книги "Третя хвиля” (1980) став аналіз процесу одночасного розвитку людини як виробника і як споживача у результаті розвитку інтелектуальних технологій і можливостей територіальної деконцентрації масової інтелектуальної праці, розвитку домашньої праці спеціалістів (теорія "електронного котеджу”).
Що веде до зміни всіх шість "цивілізаційних принципів”: 1)індивідуалізація і децентралізація змінюють характер виробництва, збуту, споживання, ідей і переконань, типів поведінки, форми сім’ї і т.п.; 2)децентралізація змінює характер менеджменту, політичного життя і соціальних відносин; 3)відродження дрібного бізнесу перебудовує всі уявлення людей про прекрасне і достойне; 4)індивідуалізація умов праці надає свободу творчості робітнику і споживачу; 5)територіальна розосередженість; 6)різноманітність організаційних форм діяльності людини створюють принципово нове середовище виробничої діяльності і соціального життя людей.
Тоффлер робить цікавий висновок, що попередню економічну детермінацію діяльності людей змінює орієнтація на новий рівень потреб – забезпечення фізичного і духовного комфорту, тобто детермінація соціальна. Економіка майбутнього – це "постсервісна економіка”, експериментальне виробництво, а її основні галузі – виробництво електронної техніки, космічні програми, використання глибин океанів, біоіндустрія. Майбутнє – це суперіндустріалізація, тобто продукт величезних капіталів і "адаптованих” ТНК. У 1990 р. він вважає:
1)основне багатство втрачає матеріальну форму. По мірі розвитку сервісної та інформаційної економіки знання – це вже "символічний капітал”, невичерпний і загальнодоступний;
2)основний метод створення багатства – "суперсимволічна система”, що ґрунтується на застосування інтелекту та інформаційних технологій. На зміну влади капіталу прийшла влада знань;
3)інформаційні технології дозволяють здешевіти продукцію гнучкого дрібносерійного виробництва (яке йде на зміну масового), але потребують значних дослідницьких робіт і висококваліфікованих кадрів;
4)втілення знань у виробничих процесах – це галузь наростаючих зіткнень між корпораціями-гігантами, але успіх останніх залежить від розвитку ініціативи, надання простору для самостійних рішень дрібних децентралізованих колективів, від розвитку "підприємницької економіки” всередені корпорації, підриває владу банків;
5)засобом обміну стають не металеві або паперові грошу, а гроші електронні, тобто інформація, закладена у кредитних картках. Кредит, який надають приватні компанії, підриває владу банків;
6)новий тип робітника – це ініціативна людина творчої праці, знання якої дають йому змогу приймати рішення. Його споживання органічно зв’язане з інтелектуальними, виробничими інтересами. Це – активне споживання, яке перетворю. Вільний час у працю саморозвитку у домашніх господарствах;
7)чисельність пролетаріату (людей фізичної праці) різко скорочується. Люди поступово оволодівають знаннями і за умови безперервної підготовки стають "когнітаріатом” ("золоті комірці”). Конторські і торгові службовці – це робітники рутинної праці, як принижує і отупляє ("білі комірці”), тобто – продукт індустріалізуму, який ще зберігається;
8)успіх на ринку викликає жорстку боротьбу за контроль над інформацією і діючими стандартами;
9)нова економічна система розвивається і на локальному рівні домашніх господарств, і на глобальному рівні світового ринку.
Виникає глобальний виробничий процес створення суспільного багатства, який зустрічає нерозуміння і жорстокій опір націоналістів, що захищають старі форми виробництва. Треба сказати декілька слів і про теорію мегатенденцій Дж.Несбіта і П.Абурдена, в якій звернута увага на тенденції розвитку інформаційного суспільства у 1990-2000рр. Ці розробки дають такі висновки:
1)перехід у 90-ті роки Західної Європи і Японії на інформаційні технології був менш болісним, ніж для США у 70-80-ті роки, проте ціна переходу виявилась вищою.
2)мегатенденція розвитку нового гібрида, отриманого від "схрещування” соціалізму з ринковою економікою, поки що реалізувалася не стільки у Східній Європі, скільки у Китаю. Тут соціалізм дійсно радикально трансформувався перед лицем реальної загрози загибелі. Проте замість заміни пріоритету держави пріоритетом індивіда і переходу до інформаційного суспільства, тут відбувається лише перший етап НТР – становлення масового поточно-конвеєрного виробництва.
3)мегатенденція відродження мистецтв і переоцінка змісту життя у цих умовах розвивалася зовсім не так благополучно, хоч роль вільного часу у житті людей зросла істотно.
4)Космополітизація сфери споживання і стилю життя тривала, проте зміцнилась і зустрічна тенденція – посилення національних рис міжнародного міста. Посилився опір національних культур процесу космополітизації.
5)мегатенденція приватизації дійсно охопила економіку майже 100 країн, викликаючи колапс ідей кейнсіанства і кооперації. Але "панування загального добробуту” виявилось більш стійким, ніж передбачали.
6)докорінна зміна геополітичної ситуації на користь Далекосхідної Азії відбувалася, незважаючи на "збій” економіки Японії. Проте в основі цього процесу лежали не стільки капіталовкладення у людські ресурси, скільки промисловий розвиток на базі поточно-конвеєрних технологій.
7)мегатенденція залучення жінок в економічне і політичне життя тривала. Але вона підживлювалася не лише процесом подолання мало освіченості, бідності і нужденності. Ще більшу роль відігравало наростання незадоволених потреб сім’ї і розуміння дискримінаційного характеру відносин.
8)прихід біології як провідної галузі знань на зміну фізиці. Ця ідея, незважаючи на ряд проривів у біології, для розуміння великомасштабних процесів розвитку виробництва і суспільства виявилась у 90-х роках таким самим "інформаційним бумом”, яким була теорія автоматизації у 50-60-ті роки. Соціальні та етичні наслідки біологізації стануть актуальними для маси людей у третьому тисячолітті.
9)підйом нетрадиційних релігійно-політичних течій поки що важко оцінити. Проте ряд скандалів, спровокованих поведінкою провідних "нових релігій”, і ріст моральних стандартів населення у зв’язку з розвитком сім’ї створили могутню "противагу” цій тенденції.
10)тріумф індивідуальності та особистої відповідальності над тоталітаризмом і цінностями колективізму дійсно проявився у багатьох сферах життєдіяльності людей у багатьох регіонах. У 90-ті роки критика НТР в основному "перемістилась” у галузі екології, моралі і прав людини.
На зміну теоріям обмеження НТР прийшли: 1)концепція соціокультурного сприяння її розвитку; 2)інноваційні теорії сприяння високотехнологічним галузям.
Нові терміни і поняття
Друга промислова революція. Рестрикція. Індустріальне суспільство. Імператив. Теорія "суспільного достатку”. Аларміст. Корпоративний маркетинг. Фордизм. Тейлоризм. Високі технології. Закон Ангеля. Конвергенція. Економіка послуг. Детермінація. Моніторинг нововведень. Соліпсизм. Інформаційне суспільство. Турбулентні процеси. Меритократія. Інтелектуалізація праці. Реструктуризація. Соціальна екологія. Космополітизм. Пост сервісна економіка.
Головні питання
1. Розкрийте основні положення теорії нової "індустріальної системи” П.Друкера.
2. Основні ідеї Дж.Гелбрейта "Суспільство достатку” (1958).
3. Проаналізуйте основні положення теорії "кібернетичної революції”.
4. У чому суть теорії сфери послуг К. Кларка.
5. Які умови істотно відрізняють другу промислову революцію від першої ?
6. Як ви розумієте терміни "індустрія знань”, "суспільство знань” ?
7. Чим зумовлена необхідність гальмування НТР згідно з теорією "розриву з минулим” А. Тоффлера ?
8. Згодні ви з висновком Д.Белла, що процес трансформації суспільства – це наростання конфлікту між соціальною структурою і новою культурою суспільства ?
9. Як ви розумієте терміни "інноваційна економіка” та "підприємницька економіка” ?
10. Згідно з теорією А. Тоффлера економіка майбутнього – це "пост сервісна економіка”, експериментальне виробництво, а її основна галузь – виробництво електронної техніки, космічні програми, використання глибин океану, біоіндустрія. Як ви це розумієте ?
Лауреати Премій Пам’яті Альфреда Нобеля
з економіки
2000
The prize will be shared
between:
JAMES J. HECKMAN for his development of theory and methods for analyzing selective samples
and
DANIEL L. MCFADDEN for his development of theory and methods for analyzing discrete
choice.
1999
ROBERT A. MUNDELL for his analysis of monetary and fiscal policy under different exchange
rate regimes and his analysis of optimum currency areas.
1998
AMARTYA SEN for his contributions to welfare economics.
1997
ROBERT C. MERTON and MYRON S. SCHOLES for a new method to determine the value of derivatives.
1996
JAMES A. MIRRLEES and WILLIAM VICKREY for their fundamental contributions to the economic theory of
incentives under asymmetric information.
1995
ROBERT LUCAS for having developed and applied the hypothesis of rational
expectations, and thereby having transformed macroeconomic analysis and
deepened our understanding of economic policy.
1994
The prize was awarded
jointly to:
JOHN C. HARSANYI , JOHN F. NASH and REINHARD SELTEN for their pioneering analysis of equilibria in the theory of
non-cooperative games.
1993
The prize was awarded
jointly to:
ROBERT W. FOGEL and DOUGLASS C. NORTH for having renewed research in economic history by applying economic
theory and quantitative methods in order to explain economic and institutional
change.
Источник: http://kumpan-muller.ucoz.de/publ/korotkoe_soderzhanie_i_prilozhenija_k_lekcii_makroehkonomika_kak_nauka/7-1-0-1 | 
