З.Б. Соколовський,
професор Івано-Франківського університету
права ім. Короля Данила Галицького,
старший науковий співробитник
науково-дослідного інституту
церковно-канонічних та державно-правових
проблем
О.В.Васильєв,
доктор економічних наук, професор
Івано-Франківського університету права
ім.Короля Данила Галицького,
заст.директора
науково-дослідного інституту
церковно-канонічних та державно-правових
проблем
Автохтонні архітектурні форми й традиції храмового будівництва.
Переважна більшість архітекторів одностайно підтримують точку зору, що українське сакральне дерев'яне будівництво є похідним від сакрального будівництва іншої культури чи культур бо їх суміші та не має власної лінії розвитку. Тільки деякі розглядають українське сакральне дерев'яне будівництво, як автохтонне з власними архітектурними формами й традиціями храмового будівництва. Але не має жодного, хто вважав би його первісним джерелом сакрального християнського світового будівництва. А чому ? Зробимо спробу відповісти.
Сьогодні в науковій літературі не тільки немає конкретної відповіді на запитання, яким було дерев'яне сакральне будівництво у перші століття Християнства, а і яким воно було у XIV-XVI ст. Вважають, що це пов'язано з відсутністю збережених пам'яток цього періоду. Коли, аналізують мініатюри та ікони XI-XV ст. якби не можуть довести, що на них зображені дерев'яні церкви, а не муровані. Усі наукові праці, що ґрунтувалися на дослідженні церков за іконами, стародруками, дереворитами цього періоду, як по команді, викликали застереження (Я. Тарас, 2007), яке зберігається і сьогодні.
Але нам здається, що ці дослідження заслуговують на більшу увагу Достатньо подивитись тільки на цей малюнок і стає зрозумілим, що церква будувалась з деревини і будують її високодуховні особистості. Все це не викликає сумніву і надавати різні трактовки цим діям не має сенсу.
Малюнок 1. Копія із стародруку.
Таку ж асоціацію викликає і дзвіниця, яка зображена на малюнку із стародруків. Мені здається не знайдеться фахівця, який би поставив під сумнів висновок, що на зображенні дерев’яна дзвіниця, а головне – всі спроби надати вигляд дерев’яної споруди над дзвоном на малюнку не виходять з наданням певних ознак дерев’яної конструкції.
Малюнок 2. Копія із стародруку.
Ми можемо впевнено казати, що на малюнках стародруків не можна у кожному знайти безперечні ознаки зображення дерев’яних конструкцій. Але, враховуючи схематичність зображення можна впевнено казати, що на багатьох малюнках дерев’яні будівлі, які показані схематично.
Малюнки 3; 4; 5; 6. Копія із стародруку.
Так, що вказівка на неможливість з’ясувати з якого матеріалу зроблені сакральні будівлі, справді, не викликає довіру. А це свідчить на користь концепції існування первинності сакральних Християнських споруд саме із деревини, а це спрацьовує на ідею зародження сакрального будівництва у Карпатах. Саме по відомої в Європі історії так і повинно було бути, тому що в Карпати в 105 р. переселились корені мешканці з міст (дійсно, з міст !) Буковини, Тракії та Дакії, зберігаючи більш високодуховний світогляд від знищення його Римською Імперією (поразка військ Декебаля від Імператора Траяна). Тому не викликає сумніву напруга боротьби в духовному плані гетто-дакків з римлянами, що покликало необхідність скласти нові світоглядні засади для всього світу. А це складалось не відразу і не за кілька років, без сумнівів, над цим працювали народи на протязі десятиліть, роблячи крок за кроком в розбудові духовних засад людства, спираючись на всі оточуючи людство Світи. Людство, насправді ніколи не втрачало зв’язок зі складними навколишніми світами. Тільки умови взаємодії і цілі змінювались і розвивались, враховуючи вже досягнутий рівень цивілізацією. Не могли повністю змінюватись і функціонально перебудовуватись сакральні споруди, тому що всі і завжди дякували Творцеві за дароване життя, а це майже всі тисячоліття виконується без суттєвих змін. Саме це ми і бачимо при проведенні археологічних досліджень – безперервний ланцюг архітектурних сакральних традицій.
Є також інший шлях, а саме експериментальне моделювання пошуку оптимальних конструкторських рішень при будівництві сакральних споруд. По цьому шляху не має поки бажаючих піти. А чому ? А тому, що не було сміливості сформулювати дійсно революційну (рахуємо «революцію», як в астрономії – повернення на орбіту) наукову гіпотезу відносно первинності розбудови дерев’яних споруд в Прикарпатті і запозичення цих знань і Сходом і Заходом. Коли ця гіпотеза сформульована, то стає зрозумілим і високий рівень інженерного мистецтва в трьох найбільш цікавих школах дерев’яного сакрального будівництва – в Лемківській, Бойківській і Гуцульській. А головне – ми прокладаємо місток між сакральним будівництвом в Християнську добу і сакральним будівництвом в до Християнські часи.
Але ми все ж таки наведемо широко відому архітекторам інформацію по «безперервному ланцюгу традицій». Розглянемо ротонди, які притаманні майже всім стилям, а головне – їх знайдено в усі часи (!). До речі, храми-ротонди в ранній період становлення християнства були вибрані як місійні храми Римської церкви. Про це, на думку Я.Тараса, свідчать матеріали по Галицькому князівству, де багатокутна зрубна споруда входила в комплекс Галицького латинського архієпископа (Томенчук Б. Дерев'яні храми...— С. 525.). Подивіться, будь ласка, на малюнки Ротонд-святилищ:1. Ржавинське святилище. Чернівецька обл. ІХ-ХІ ст. Реконстр. І.Русанової і Б.Тимощука. 2. Святилище в Крас-ногірському. Реконстр. В.Седова. 3. Святилище в Ходосовському. Реконстр. В.Сєдова. 4. Культова споруда у с.Пустинка. План і загальний вигляд. Рекон.С Березанської.
Малюнки 7; 8; 9; Ржавське святилище (1); Святилище в Красногірському (2).
Зрозуміло, що ці сакральні дохристиянські споруди були дерев'яні. Досліджуючи їх, приходимо до висновку про єдиний світоглядний стрижень, який на нашу думку, має продовження і в сучасній християнській традиції.
Малюнки 10; 11; Святилище в Ходосовському (3); Культова
споруда у с. Пустинка (4).
Думка про первинність дерев’яних сакральних споруд близька мабуть всім свідомим українським фахівцям. Зверніть увагу на слідуючи рядки Я.Тараса: «Паралельно з великими храмами-ротондами з'являються невеликі муровані: квадрифолій "Полігон" у Галичі; ротонда св. Пророка Іллі в Галичі; квадрифолій св. Бориса і Гліба в Побе режжі; ротонда на території колишньої садиби Трубецьких у Києві; ротонда на Замковій горі в Перемишлі; ротонда св. Михайла у Перемишлі; церква св. Михайла у Володимирі; дерев'яні: церква Воскресіння у Галичі; церква св. Юрія в Галичі; ротонда в с Олешків Івано-Франківської області; церква на дитинці Звенигорода; церква в с Буківна Івано-Франківської області; церква св. Онуфрія у Володимирі. Дерев'яні храми-ротонди мають прямі аналоги в мурованому будівництві Х-ХШ ст., а частина з них — тотожні розміри. Так, дерев'яна ротонда Онуфріївська у Володимирі (ХІІ-ХШ ст.) та ротонда на дитинці Звенигорода (XII ст.) тотожні Миколаївській у Перемишлі (XII ст.)» (вид. наше – О.В. та З.С.). До речі, сам Я.Тарас посилається на працю Могитича І. «Археологічно відкриті дерев'яні церкви Галичини і Волині X-XIV ст.» (Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація.— 1999.— Ч. 10.— С 10.). Тільки визначення «паралельні», а не «похідні» не дають можливість сказати, що думка про первинність розбудови дерев’яних ротонд належить Я.Тарасу, але відчувається, що фахівець був, на нашу думку, на вірному шляху і, дійсно «Дерев'яні храми-ротонди мають прямі аналоги в мурованому будівництві…». І саме дерев'яні храми-ротонди, за нашою концепцією, були збудовані, як перші християнські храми з резонансним ефектом набагато раніше.
Будівництво ротонд, які коріннями сягають тисячоліть (див. вище малюнки Ротонд-святилищ), не могло в епоху розквіту мурованого будівництва у Європі залишитись без змін, особливо, у період втрати джерел сакральних знань. Тому і виникають муровані розетоподібні храми малих розмірів. Ми погоджуємось з висновком Стриговського Яна, Диби Ю, Тараса Я., що «дерев'яне сакральне будівництво не знає розетоподібних храмів малих розмірів, зразки яких є в мурованому будівництві України-Русі (ротонда св. Миколи в Горянах під Ужгородом, квадрифолій св. Бориса і Гліба в Побережжі, церква св. Василя у Володимирі). Приклади малих розетоподібних (чотири і більше пелюсток) мурованих храмів ми маємо в Західній Європі (церква Вісі; з матеріалів Strzygowski J.), Вірменії (церкви св. Григорія, кінець X ст. та Спасителя, 1036 р. в Ані) (наведені Я.Тарасом)». Можливо праві фахівці , що «будівельно-конструктивні особливості дерева не дали можливості реалізувати розетоподібні храми в Україні-Русі» (Я.Тарас, 2007), але це тільки підкреслює вторинність не суто релегійного призначення архітектурних форм. Цей висновок підтверджують археологічні та історіографічні матеріали, закладаючи ще одну цеглинку у концепцію первинності дерев’яних сакральних споруд у Християнському Світі.
Виходячи з цієї концепції і зробивши порівняльний аналіз особливостей архітектурних стилів церков в Галичі, Грузії та Ельзасі ми відчуємо, що гіпотеза пошуку прототипів будівель в Грузії і Ельзасі серед Церков Карпат (а те, що в Галичі вказано на ХІІ ст., так це «дань», яку віддали дослідники сакральних споруд Прикарпаття загально відомій концепції) має право на існування.
Щось дуже важливо і не до кінця з’ясоване відчувається у конструкціях ротонд не тільки Християнських Храмів, а і до Християнських … , а вихід конусного даху на Хрест з переважно трьома перехрестями саме в Карпатах настільки сучасний, що докторам фізико-математичних наук нічого не потрібно пояснювати.
Малюнки 12; 13;14. Церков"скрипка" у Галичі, мурована Церков
у Грузії і мурована Церков в Ельзасі
Тому є сенс більш ґрунтовно зупинитись на описі феномена ротонди, а саме дерев’яної Церкви-ротонди Воскресенської у Галичі, дерев’яного Храму Ів. Хрестителя (розвиток ідеї ротонди у одно купольний храм) і дерев’яної ротонди-Церкви Олешків, які поки ще датують ХІІ ст. (за інф. Я.Тараса).
Малюнки 15, 16, 17, і Схеми 1-7 Ґенеза формування основних типів українських Дерев'яних церков (композиційно-планувальні принципи) (Схему розробив Я.Тарас)
На протязі десь двадцяти останніх років археологи виявили каплицю-ротонду діаметром 10 м біля княжого Галина в ур. Воскресенське (XIII ст.) та храм-ротонду у с. Олешків ялтинського району Івано-Франківської обл. з діаметром розбивочного кола 18,5 м. (Томенчук Б. Дерев'яні храми Галицького князівства // Скрипторій історичної прози.— Львів,1997, —T. 6. —С 519-525).
Ми повністю погоджуємось з розробленою схемою Я Тарасом, щодо ґенези дерев’яних ротонд у одно купольний храм. Тільки викликає обґрунтований спротив і багато запитань його спроба вивести особливості сакрального будівництва із практики будівництва житлових і господарських приміщень. Так і кортить спитати шановного архітектора - де він бачив при будівництві житлових і господарських споруд такі інженерні підходи, які застосовані при будівництві Бойківської ц. Собору Пр. Богородиці (Матків. 1838 р.), які і досі вражають ?!
Малюнок 18. Бойківський класичний тип церкви ц. Собору Пр. Богородиці. Матків. 1838 р.
Навіщо так спрощувати ? І до речі, це спрощування не дає зрозуміти масштабність інженерних рішень, які були здійснені в багатьох сакральних будівлях Карпатського регіону (див. Мал.18).
Ви тільки подивиться поздовжній переріз, план (схема 8) та загальний вигляд (мал.18) Церковного Собору Пр. Богородиці, які навів ще М. Драґан, а потім цю інформацію тільки передруковували, роблячи спроби пояснити такі якісні і чітко розраховані заломи, які утворили дуже непростий внутрішній об’єм споруди, еволюційним розвитком будівничої практики, починаючи від житлових і господарчих споруд. А може є сенс розглянути навпаки, а саме, що запозичене із будівничої практики християнських храмів в Карпатах для покращення функціональності житлових і господарчих споруд ? Дійсно, є сенс змінити на 180 градусів кут розгляду проблеми, бо інакше ніколи не зрозуміти задумів перших будівельників сакральних християнських споруд у Карпатах.
Схеми 8,9. Поздовжніх перерізів та плани Церкви (1) Св. Василя. (Риків. 1810р.) і ц. Собору (2) Пр. Богородиці (Матків. 1838 р.) за публікацією М. Драґана.
Складність виконаних інженерних розрахунків поки ще не досліджена з позицій досягнення закладеного у дерев’яну сакральну споруду резонансного ефекту від спільної молитви . Не має даних про глибину проникнення інформації, якою насичена літургія, у верхні шари НООСФЕРИ над сакральною будівлею. Ви тільки візьміть до уваги – скільки зараз коштів витрачається на проектування нових церков в Європі і Америці (!), які сучасні комп’ютерні програми застосовують архітектори (!), а поки нічого подібного до Церкви Св. Василя. (Риків. 1810р.) із сучасних легких і міцних матеріалі, вже не говорячи про деревину, ніде не збудовано і не будується. До речі, М. Драґан навів поздовжній переріз, план (схема 9) та загальний вигляд (мал.18) і цієї Церкви.
Так, будь ласка, подивіться на схеми (схеми 8,9) поздовжніх перерізів та плани Церкви (1) Св. Василя. (Риків. 1810р.) і ц. Собору (2) Пр. Богородиці (Матків. 1838 р.), якщо їх спів поставити поряд … , то кожний інженер без вагань скаже, що не тільки ці будівлі відносяться до однієї школи, а підкреслить, що хоча крайні бані двох церков є дуже подібними, але центральні розраховані і збудовані за якоюсь єдиною методологією розрахунку внутрішнього об’єму з конфігурацією найвищих дерев’яних (останніх перед хрестом) конструкцій бань. Щось дуже методологічне глибоке в цих конструкціях, що, на нашу думку, пов’язане, в першу чергу, з резонаторними ефектами, які відбуваються при спільній молитовній практиці віруючих. Ці знання, для опанування яких потрібно вся могутність сучасних математичних методів поєднаних із сучасними досягненнями в вивченні акустичних явищ фізиками багатьох напрямків, можна було довести до практики втілення в дерев’яні сакральні будівлі виходячи із практики будівництва житлових та господарчих приміщень?! Ви в це вірите ? Мені здається, що ні.
Але найцікавіше те, що співвідношення внутрішніх об’ємів із розмірами ротонд (див. Мал.7-9) і класичних церков Бойківщини (див. Мал. 18) мають багато спільного. Те, що це не може бути випадковим, фахівці розуміють, але ці «цільові пропорції» і, мабуть, являють собою основу сакральних знань, до розуміння яких людство підійшло впритул.
Скептично настроєний спеціаліст, буде намагатись спиратись на лінійну теорію історичного розвитку і на пояснення зафіксованих дослідниками досягнень в сакральному будівництві такою вже опанованою і «зрозумілою» еволюцією від господарчих і житлових будівель. Але і він не знайде перехідних форм від простої ротонди (а фактично дуже непростої) Галича (див. Мал. 15-17) до . Бойківського класичного типу церков (див. Мал.18). Останнє можна пояснити тільки наявністю невідомої нам системи розрахунків, яка дає можливість створювати будівлі у досконалій формі без щільного моделювання і експериментального будівництва.
Ось Вам і пояснення суттєвого розриву між будівельною практикою сучасного сакрального будівництва, хоча всі говорять, що дотримуються канонів (не покидає відчуття, що дотримуються в більшості формально; щоб загальний вигляд був традиційний), і зафіксованою будівельною практикою створення Християнських Храмів, в Карпатському регіоні ще на початку ХІХ століття.
Література
3. Элфорд Алан Ф. Боги нового тысячелетия. –М.: Вече, 1998.- 528 с. (Великие тайны)
4. Тарас Я. Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат: культурно-традиційний аспект. – Львів: ІН НАНУ, 2007. – 640 с.
5. Уваров Л. С. Объ архитектуре первыхъ деревянныхъ церквей на Руси // Труды II Археол. сътздав Петербург*.— Вып. I.— СПб., 1876.— С. 23.
6. Zapletal F. Dfevene chramy jihokarpatskych Rusinu // Podkarpatska Rus.— Praha, 1923.—S. 117-121.
7. Dzieduszycki W. Budowle drewniane na Rusi //Przegla_d Archeologiczny.— Lwow: Nakladem Towarzystwa archeologicznego krajowego, 1882.—Zesz. I.— S. 17.
8. Януш Б. Інвентар деревляних церков Галичини.— Львів, 1917. Рукопис // ЦЦІА України у Львові.—Ф. 309.™ Оп. 1—Спр. 218.—Арк. 218
9. Драган М. Українські деревляні церкви...—Ч. 1.— С. 31, 33, 37, 57; Ч. 2.—Іл. 44, 80, 204.
10.Там само.—Ч. 1.— С 33,57,90; Ч. 2,— 1л. 9,46,48.
11.Там само.— Ч. 2.— Іл. 9, 47, 80, 100.
12 Там само,—Ч. 2.—Іл. 47, 160.
Источник: http://www.cic-wsc.org | 
