Потоцкий, Юзеф - син Андрія,
гербу Пилява Золота (1673-1751)
«Господарі Галицького старостинського замку»
Федунків Зеновій - керівник науково-редакційного відділу "Звід пам 'яток історії та культури України. Івано-Франківська область" (м. Івано-Франківськ з 1962 р. - Станіславів з року заснування) - Вибране
СТАНІСЛАВ ВЛОДЕК З ГЕРМАНОВА, син Матія, гербу Правджич (?-1615) староста галицький (зг. 1582 - 1615) і коломийський; каштелян львівський (1593), воєвода белзький (1593), власник сіл Стопчатова й Іспаса, засновник містечка Яблунова на Косівщині й осадник села Павелче (тепер Павлівка) у Галицькому старостві (1582). З молодих літ брав участь у численних походах. Найбільше відзначився в успішній битві проти татар у 1589 р. У 1600 р. універсалом повідомив шляхту про небезпеку, що загрожує краю з боку воєводи семигородського Михайла. Через шість років отримав надзвичайні повноваження для боротьби з опришками, яких з цього часу стали організовано відловлювати на території всієї Галицької землі. Один з польських геральдиків пише, що обороняючи не дуже добре укріплений Галицький замок, зробив вилазку проти татар –убив їхнього командира і розпорошив ворожі загони. Після цього йому приснилася свята Катерина і запевнила що "його і той замок в своїй опіці тримала" Через те, будучи вдячним за таку ласку святої, він побудував в замку каплицю на її честь, й пожертвував образи24. Був одружений з сестрою канцлера Ельжбетою Замойською. Похований у Львівському костьолі домініканів.
МИКОЛА СТРУСЬ З КОМАРОВА, двоюрідний брат Станіслава Потоцького, гербу Корчак (1560 чи 1577-1627) - староста галицький (1619-1627), снятинський, коломийський, хмельницький і любачівський; каштелян кам'янець-подільський, власник містечка Струсів. Полковник. Більш відомий на військовому, ніж політичному поприщі. При королі Зигмунті ІІІ брав участь у всіх військових експедиціях: придушенні козацького повстання Северина Наливайка (1596), військових походах проти Молдови Лівонії (1601 — 1602), Смоленській кампанії (1609). У 1610 р. разом з хоругвами О. Гонсевського і О. Корвіна захопив московський кремль і посадив царя Лжедмирія II. Хоругва М.Струся в поході на Москву налічувала 200 гусарів, 200 козаків та 100 піших вояків. Півтора року був комендантом польського гарнізону в московському кремлі. У березні 1611 р. відбив штурм першого російського ополчення. Під час облоги кремля другим ополченням польський гарнізон заморили голодом. 4 листопада 1612 р. впустив росіян до кремля і підписав капітуляцію. Москвичі не дотримались умов перемир'я: польських гусарів повбивали, а самого Струся взяли в полон, де він провів 7 років і був обміняний лише у 1619 р. Після звільнення з полону, як винагороду від Короля, отримав галицьке і коломийське староства, місто Любеч, а в 1621 р. - снятинське староство. У складі польського війська зі своєю хоругвою бився під Цецорою (1620) і Хотином (1621), де отримав поранення і знову потрапив у полон тепер до турків. Два роки провів у Константинополі. Для викупу його з неволі сейм виділив з казни 15 тис. зл. Повернувся з полону в кінці 1622 р. Керував обороною Галича у 1624 р. Домігся дозволу на перебування у Галицькому замку гарнізону зі 100 осіб. Часто відправляв частину вояків для пошуку опришків та переслідування дрібних татарських загонів. Нащадків по чоловічій лінії не залипши дружиною Софією Ожеховською мав і доньок - Христину (чол. Адам Калиновський) і Гелену (чол. Олександр Синенський). Христина одружилася з А. Калиновським після її таємного викрадення з Галицького замку.
СТАНІСЛАВ РЕВЕРА ПОТОЦЬКИЙ син Юзефа Потоцького, гербу Пилява Золота двоюрідний брат Миколи Струся (1579 1661) - староста галицький (1627-1646), коломийський, радомський, ропчицький, медицький, барський, гродецький, мостицький, драгімовський, летичівський, долинський; підкоморій подільський (1621), каштелян кам'янецький (1628), воєвода брацлавський (1631), подільський (1636), київський (1655) і краківський (1658); гетьман польний коронний ( 1652), гетьман великокоронний (1654). Дідич на Підгайцях. Один з найзатятіших вояків Речі Посполитої, брав участь у 46 битвах. Відзначився в боях під Смоленськом і Москвою проти росіян, під Хотином і Цецорою проти турків, під Бусою і Баром проти татар, під Горжденом проти шведів, під Збарожем, Вишнівцем, Хмельницьком, Зборовом проти козаків. Найбільшим його подвигом був порятунок 15 тисяч краян, взятих у полон татарами. Під час цієї акції полонив близько 10 татарських воєначальників. Своїм коштом проводив перебудови багатьох замків і фортець. Багато сил і коштів вклав у реконструкцію Кам’янець-Подільського замку. Зрікся протестантизму і перейшов у католицьку віру. Військо утримував у покорі і жорстоко карав за найменшу провину, за що розкаявся на смертному одрі. Був доступним для простолюду, щедро винагороджував вояків-ветеранів.
 Потоцкий, Анджей - син Станіслава Ревери, гербу Пилява Золота (1628-1691). Заснував і своїм коштом уфортифікував Станиславів
АНДРІЙ ПОТОЦЬКИИ, син Станіслава Ревери, гербу Пилява Золота (1628-1691) - староста галицький (1646-1678), вишгородський, лежайський, снятинський, коломийський, мостицький, медицький; хорунжий великий коронний (1660), воєвода київський (1668) і краківський (1682), каштелян краківський (1682), гетьман польний коронний (1684). Заснував і своїм коштом уфортифікував Станиславів, який витримав штурм орди Ібрагім Шайтана (1676). Відзначився в битвах з росіянами під Чудновом (1660), з турками під Хотином (1673). Під Хотином як полковник керував лівим крилом військ коронних. Розбив татар під Калушем (1675). У 1683 р. під час битви під Віднем король довірив йому тимчасове управління Річчю Посполитою. В цей час він об'єднав магнатські хоругви і звільнив від турків міста Західного Поділля: Язлівець, Гусятин, Чортків, Ягельницю. Брав участь у військових експедиціях на Молдавію (1684 і 1685 pp.). Перейняв і розбив татарські загони, що поверталися додому після грабунку Волині. Фундатор і патрон костьолів у Синтині, Галичі, Станиславові, Йозефові. Похований Станиславівській колегіаті.
СТАНІСЛАВ ПОТОЦЬКИИ, син Андрія, гербу Пилява Золота (1659-1683) – староста галицький (1681-1683) і коломийський; ротмістр королівський, полковник кавалерії коронних військ, делегат до загального сейму. Навчався у Краківському гімназіумі і Краковській академії. Привіз з Риму отримані в дар від Папи Інокентія до Станиславова мощі св. Вініцептія. В битві під Віднем (1683) очолював батьківську гусарську хоругву, що діяла на лівому крилі об'єднаного війська. Захопившись атакою, потрапив в оточення і, відбиваючись від напосідаючих турків, загинув. Похований у Станиславівській колегіаті.
СТАНІСЛАВ ГРАФ МАЛАХОВСЬКИЙ ,син Францішка, гербу Наленч (1659-1699) - староста галицький (1683 1691), опочинський, луківський і крехівський; підчаший серадський, каштелян серадський (1690), воєвода каліський (1692) і познанський (1698)26. За протекції стрия єпископа Яна Малаховського змолоду прожинай при королівському дворі Яна III. Довгий час був радником королеви. Командував гусарською хоругвою краківського єпископа Яна Малаховської і і у Віденській битві (1683). Поранений в битві під Парканами. Керував посольством у Франції, мирними переговорами з Туреччиною в Краківцях, які увінчались успіхом: поверненням Кам'янця-Подільського. Входив до складу дипломатичного посольства, яке в Стамбулі готувало Карловецький мирний договір з Туреччиною (1699), за яким Польщі вдалося повернути землі, втрачені у 1672 р. Геральдик Несецький писав про нього наступне: "Був це пан міцний руками і розумом. Мужність свою довів, коли під Парканами в Угорщині трьох турків вбив і з простріленим боком зумів вибратися з оточення"27. Похований у Кракові. ЮЗЕФ ПОТОЦЬКИЙ, син Андрія, гербу Пилява Золота (1673-1751) староста галицький (1692-1709), варшавський (1733), лежайський (173 коломийський, червоногородський, пераньський і снятинський (1733) маршалок шляхти землі галицької, маршалок трибуналу коронного (1700,1723), воєвода київський (1702) і познанський (1743), каштелян краківський (І748), гетьман польний коронний (1706), гетьман великий коронний (1735). Власник 9 міст, серед яких найбільшими були Станиславів, Броди, Збараж і Немирів. Фундатор і патрон костьолів у своїх маєтностях. Неодноразово проводив реконструкцію укріплень цих міст. У військових походах перебував з 12 років. В боротьбі за королівський трон підтримував Станіслава Лещинського з сестрою якого був одружений. У 1706 р. керував правим крилом у програній битві під Калішем, тоді ж потрапив у полон. В російсько-шведській війні підтримав Карла XII і Мазепу. Близько зійшовся з Пилипом Орликом і здійснив з ним похід на Білу Церкву. Після захоплення росіянами Станиславова і Галича втратив посаду галицького старости і перебрався зі своєю хоругвою до угорського князя Франца Ракоці й підтримував його в боротьбі з австрійцями. Повернувся в рідні краї у 1714р. У 1735 р. присягнув па вірність Августу і отримав посади польного і коронного гетьмана. Кавалер орденів Білого Орла та святого Андрія Первозванного. Двічі бум одружений – з Вікторією Лещинською і Людвікою Мнішек. Похований у Станиславівській колегіаті.
СТАНІСЛАВ ПОТОЦЬКИЙ, син Юзефа на Станиславові й Збаражі (1698 - 1760) - староста галицький (зг. 1719-1758), коломийський, і снятинський, стражник великий коронний литовський (1728), воєвода смоленський (1735-1744), київський (1744-1756) і познанський (від 1756-1760). Власник Тернополя, Збаража, Бродів, Немирова, Золотого Потоку, Тисмениці. Військовий інженер-фортифікатор. Багатолітній посол до сейму. Споруджував укріплення Кам'янця-Подільського і Ченстохова, удосконалював укріплення Станиславова. Відзначений орденом Білого Орла (1742). Двічі був одружений - з Маріанною Лащ, донькою белзького воєводи і і Геленою Замойською, донькою воєводи смоленського. Похований у Збаражі.
ЯН КАРОЛЬ ВАНДАЛІН-МНІШЕК, син Юзефа з Великих Кончиць, гербу Мнішек (Кончиці), правнук Юрія Мнішка, організатора компанії Лжедмитрія І, рідний брат дружини галицького старости Юзефа Потоцького Людвіки Мнішек (1716, Замостя-1759, Варшава) - староста галицький (бл. 1736—1740-і роки), яворовський (1740), щуровецький, ольховецький, голубський, сілецький, калуський; ловчий коронний (1736), посол до сейму (1736), генерал-поручник війська коронного, підкоморій великій литовський (1742), посол до Туреччини для укладення Карловецького трактату (1755-1756), шеф-комендант регіменту (військового підрозділу), названого іменем королеви. Дідич на Вишнівцю, Ляшках Мурованих і Красічині. Відзначений орденом Білої о Орла (1744). Завдяки одруженню з Катериною з Замойських (1722-1771) посів величезні маєтності колишнього вишнівецького князівства. Похований у Варшаві.
 портрет, масло, Марчелло Бачиарелли. Станислав «Ревера» Потоцкий
Stanisław «Rewera» Potocki - син Юзефа Потоцького, гербу Пилява Золота двоюрідний брат Миколи Струся (1579 1661)
Зіновій Богданович Соколовський (малюнок із книги "Станіславів - Івано-Франківськ:
Місто давнє і сучасне"
Просимо підтримати цю пропозицію !
Источник: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B5 |
