Правовий аспект попередження торгівлі людьми / Черник Наталія Степанівна - Международные научные конференции - Форумы - Статьи и научные публикации /articles & science - Publisher - Азовское Отделение Академии ЭНиПД /AES&E
"Azov Academy"Воскресенье, 2016-12-04, 3:51 AM

Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Publisher | Регистрация | Вход
Меню сайта

Категории раздела
Международные научные конференции - Форумы [62]
Материалы ИНТЕРНЕТ конференций и Форумов с указанием участников, целей и новых идей, появившихся в результате их проведения
Программа "Красная книга культур Европы" [17]
Обоснование и основные итоги выполнения программы по греческому, армянскому и болгарскому этносам, а также по региональным культурам украинского народа
Проект "Новая Готия" [38]
Раскрываются истоки украинской государственности и глубоких историко-культурных связей украинцев с германскими народами, которые имели независимое государство на территории Украины до 1775 г.
Закон сохранения труда и закон неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в экономике и истории [68]
Раскрываются особенности проявления закона сохранения труда в экономике государств Восточной Европы и индустриально-развитых стран, а также приводятся факты подтверждающие существование закона неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в исторической ретроспективе и при анализе наиболее важных сфер человеческой деятельности
Премия"Голика-Гули-Каримова-Васильева"Кумпана; Медаль"Св.Игнатия,Митр.Готии и Кафы&qu... [12]
История становления "Премии Кумпана", её лауреаты, Положение о присуждении, НАЦЕЛЕННОСТЬ на общецивилизационные ценности; История учреждения Академической Международной Медали "Святого Игнатия, Митрополита Готии и Кафы", её лауреаты, кандидатуры выдающихся экономистов на присуждение Медали, одобренные Академиком, проф. Валерием Васильевым, Положение о присуждении и не публичный характер вручения, что необходимо при осуществлении реальной духовной поддержки
Поддержка интеллектуально-духовных Лидеров Мира, защита Прав Человека, работа с МБЦ- Кембридж и АБИ [39]
Создание номинации Интеллектуально-Духовные Лидеры Мира, первые её номинанты в 2004 году; защита Прав Человека в Украине; кандидатуры в справочные издания Международного Биографического Центра в Кембридже и в издания Американского Биографического Института

Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0

Главная » Статьи » Статьи и научные публикации /articles & science » Международные научные конференции - Форумы

Правовий аспект попередження торгівлі людьми / Черник Наталія Степанівна

УДК 340.12                                                                          

Chernuk

Черник Наталія Степанівна

викладач кафедри церковно-канонічних і

державно-правових дисциплін

Івано-Франківського університету права

 імені Короля Данила Галицького

 

Правовий аспект попередження торгівлі людьми

 

 

Постановка проблеми. Торгівля людьми – це явище, яке суперечить принципам природного права, оскільки посягає на цілий ряд фундаментальних прав людини і громадянина. Разом з тим, цей феномен має глибоке суспільно-історичне коріння. Незважаючи на багаторічні спроби міжнародної спільноти вирішити проблему торгівлі людьми [7; 9], ця проблема залишається актуальною і продовжує збільшувати свій масштаб. Серед жертв транснаціональної торгівлі людьми, зокрема, чимало українських жінок, що викликає занепокоєність як у державних діячів, так і у і фахівців-вчених, представників правозахисних організацій та пересічних громадян, які потребують належної наукової розробки та практичного забезпечення захисту власної свободи [15, с. 1-5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему свободи розробляли мислителі минулого, а також сучасності. Зокрема, важливе місце вона займає у працях Т. Адорно, Н. Аббаньяно, Г. Арендт, Р. Арона, І. Берліна, Г. Блокланда, А. Велмера, Дж. Грея, Т. Гріна, М. Новака, Дж. Раза та інших зарубіжних філософів і вчених, звертались до цієї теми російські вчені (Н.Б. Бугаєв, Б.Г. Капустін, Є.І. Кузьміна, І.І. Логанов [13], В. С. Нерсесянц та інші), різні аспекти цієї проблеми аналізували В. П. Андрущенко, О.О. Бандура [1], І. В. Бичко, А. Ф. Карась, М.В. Костицький [10], Н.В. Кушакова-Костицька [11], М. І. Михальченко, Л.А. Подолянко, Л. А. Ситниченко, Л. М. Слободянюк, В. М. Судакова, С. М. Хоменко та інші вітчизняні дослідники. Природне право людини на свободу обґрунтовувалось найбільш прогресивними та видатними мислителями кожної епохи, разом з тим проблеми захисту особистої свободи індивіда недостатньо розроблені у науковій літературі з позицій філософії права.

Невирішені частини проблеми. Проблема торгівлі людьми – це проблема багатовимірна та багатогранна, інтернаціональна, тому потребує комплексного підходу до її вирішення, узгоджених дій науковців у різних сферах знань, зусиль законодавців, політиків і державних службовців, координації з боку міжнародних організацій, організованої співпраці неурядових організацій, спільних заходів правоохоронних органів та громадськості. Взаємодія у вирішенні цієї проблеми повинна будуватися на певних загальних засадах, які б стали підґрунтям для подальшого визначення механізмів, конкретних процедур і гарантій протидії торгівлі людьми, тоді як ці засади не є достатньо теоретично розробленими та чітко визначеними.

Узагальнивши, можна відзначити, що сутність цього соціального феномену полягає у посяганні на особисту свободу індивіда, у зв’язку з чим головною теоретичною засадою протидії даним посяганням слід вважати відповідний захист свободи людини.

Мета статті – здійснити філософсько-правову розробку поняття особистої свободи індивіда як невід’ємного та невідчужуваного права людини в контексті інших природних прав людини з метою створення теоретичних передумов запобігання та ефективної протидії торгівлі людьми.

Виклад основних результатів дослідження. Ідеї щодо прав людини зародилися на родоплемінному етапі суспільного розвитку, однак довго не отримували відображення в соціальних нормах та інститутах в силу специфіки ладу первісних об’єднань та ранньодержавних утворень. Можна виділити наступні етапи становлення інституту прав людини, узагальнивши позиції науковців з цього питання:

– становлення індивідуальних та колективних прав людини як ідеї – у вигляді норм первісного ладу, індивідуальних норм на етапі формування станового суспільства та загальних норм в античних полісах;

– розвиток ідеї прав людини в загальнолюдському вимірі християнського світогляду через поєднання ідеї рівності усіх людей (егалітаризм), ідеї єдності людства (унітаризм) та визнання за людиною свободи волі (індивідуалізм) в епоху Середньовіччя;

– оформлення прав людини як теоретичного концепту та юридичного інституту в період розпаду феодального ладу і становлення буржуазного суспільства [6].

Розвиваючись у загальноцивілізаційному контексті, вітчизняна політико-правова думка віддавна оперувала категоріями "свобода", "рівність", "справедливість", проте пройшло чимало часу, доки інститут права людини увійшов у науковий обіг. Проблема прав людини безпосередньо пов’язана з ідеєю обмеження верховної влади, яка, в свою чергу, розглядається як складова концепції "правової держави”. При цьому в дореволюційній теоретичній спадщині практично відсутні приклади ґрунтовного вивчення цієї проблеми ‑ не було здійснено жодної окремої філософської чи філософсько-правової теоретичної розробки прав людини як соціально-політичного інституту. Ця проблема розглядалась в контексті співвідношення права народу (нації) – права людини, також права людини знайшли відображення в різних нормативних документах, конституційних проектах тощо. Новою епохою у розробці проблем прав людини українськими науковцями став період після здобуття нашою державою незалежності, дослідження вчених, які розпочали детальну розробку теорії прав людини, були продовжені правознавцями з різних спеціальностей в новітній період нашої історії. Їхні дослідження присвячені проблемі прав людини українського народу минулого, і саме в минулому знаходяться корені, від яких розвивалася ідея і теорія прав людини, переосмислюється політико-правова спадщина класиків, фундаторів української державності, недостатньо досліджені у радянський період.

Методологія, яка використовувалась дослідниками прав людини, функціонує на трьох рівнях – філософському, загальнонауковому та спеціально-науковому. На першому рівні основними методами виступають метафізичний, діалектичний, догматичний і релятивістський, а також феноменологічний, структуралістський, герменевтичний. На другому – спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, ідеалізація, прогнозування, системний, структурно-функціональний, хронологічно-проблемний методи і підходи тощо. На третьому рівні функціонують спеціальні методи, які використовувались в окремих філософсько-правових, теоретико-правових (маються на увазі роботи в галузі загальної теорії права) і галузевих юридичних дослідженнях. До цієї групи способів і прийомів пізнання природи і закономірностей розвитку прав людини належать історико-правовий, формально-логічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, антропологічно-правовий, герменевтично-правовий, праксеологічно-правовий, етнографічно-правовий, лінгвістично-правовий методи [2-3; 5-6]. Разом з тим, методологія досліджень прав людини потребує розвитку і вдосконалення, застосування нових підходів.

Основними методологічними принципами та методологічними перспективами у філософських та теоретико-правових дослідженнях прав людини є антропоцентризм, людиномірність, поєднання індивідуалізму та універсалізму, процесуалізм, еволюціонізм, структуралізм, функціоналізм, інтерпретаціонізм, релятивізм, фемінізм, культурно-галузевий принцип, трансакційний принцип, принцип інтерактивності [2-6; 8; 12-14].

Право у своєму природному виразі та права людини нерозривно пов’язані зі свободою, право на свободу (особисту свободу) також слід вивчати крізь призму поняття свободи. Без свободи немає особистості, без особистості відсутня свобода – стверджують класики філософської думки. Свобода виступає одним із головних понять дискурсу сучасності, однак зміст цього поняття варіюється від концепції до концепції. У плюралістичному потоці підходів до тлумачення феномена свободи, в різноманітних її інтерпретаціях виявлення загальновизнаної позиції ускладнюється.

Розгляд феномену свободи у зв’язку з особистістю, взаємна обумовленість свідомості та діяльності, необхідність рефлексії як функції свідомості (самосвідомості) для досягнення свободи, аналіз мислення, пізнання, творчість як станів відображення свободи та умов її досягнення, вивчення зовнішньої детермінації як предмету опору та боротьби за свободу є важливими філософсько-психологічними засадами дослідження свободи.

Одним із найбільш перспективних для дослідження проблеми свободи видається антропологічно-правовий підхід. У новітній період також розвиваються дослідження аксіологічно-правового напрямку, які можуть бути використані при спробах вивчення цінності інституту прав людини та права людини на особисту свободу зокрема. На наш погляд, свобода як правова цінність належить до предметного поля телеологічних концепцій цінностей.

Характерною рисою сучасного суспільства є формальне розширення свободи вибору в товарах, продуктах чи способі занять, дозвіллі та побуті, однак реально людина втрачає свою свободу, бо втрачає людську подобу і перетворюється на бездушний автомат для споживання благ, сфабрикованих суспільством. Недаремно філософи б’ють на сполох і попереджають про загрозу антропологічної катастрофи.

Підходів до осмислення сутності свободи є доволі багато. Узагальнивши позиції мислителів давнини та дослідивши позиції сучасних науковців щодо цієї проблеми [1, с. 46-50], свобода може бути визначена як можливість мислити і діяти на власний розсуд, відповідно до власних бажань і потреб, безперешкодно обирати альтернативи власного внутрішнього вибору та поведінки. Свобода є іманентною властивістю людської природи і в певному сенсі її можна вважати найважливішою змістовною характеристикою права. Разом з тим, класики (зокрема, фундатор філософсько-правової науки Ґ. Геґель), які бачили саме в свободі ідею і сенс права, тлумачили її сутність нерозривно пов’язаною з відповідальністю. Відповідальність характеризує осмисленість дії та її усвідомлені наслідки, обумовлюючи зрілість свободи. Відповідальність як можливість усвідомлювати наслідки свого вибору є ознакою справжньої свободи, яка без цього втрачає свій зміст, перетворюючись на сваволю.

Отже, справжня свобода передбачає усвідомлення, а значить мислення, тому вона є нерозривно пов’язана з особливостями організації людської свідомості в цілому і є невід’ємною характеристикою людини як особистості.

На сьогодні акценти у дослідженні свободи зміщуються у бік її юридичного (нормативного) втілення: у теоретико-правових дослідженнях ця проблема знайшла нове вираження і набула зовсім іншого звучання, адже свобода та необхідність, над співвідношенням та протистоянням яких розмірковували славетні філософи впродовж віків, в юриспруденції мають цілком конкретний характер, отже, можуть бути визначені значно чіткіше. Саме в цій площині можуть бути закладені механізми протидії відтоку кадрів, нелегальній міграції, торгівлі людьми та іншим явищам, які так складно фіксувати і які завдають істотної шкоди суспільству та державі.

Право захищає і реалізує свободу в соціальному вимірі, втілюючи її в норми і стандарти поведінки, які дають можливість людям вільно існувати, але при цьому забезпечують регулювання відносин між індивідами на основі взаємного обмеження їх свободи.

Свобода, спрямована відповідальністю, якщо її розуміти в найширшому сенсі, лежить в основі права. Дійсно, право є формою вираження свободи. Чи знаходить у праві свій вираз свобода, можна пересвідчитись, проаналізувавши будь-яку правову норму, яка регулює суспільні відносини. Характерно, що свобода деталізовано відображається і у конкретних специфічних нормах, які захищають певні людські можливості – суб’єктивні свободи.

Свобода волі, місця проживання, пересування, думки, совісті та віросповідання, друку – все це захищені правом можливості людини. Але чи є серед них безпосередньо захист свободи людини в більш широкому сенсі – мабуть таким слід вважати встановлений нормативними документами захист свободи і особистої недоторканності особи, проте це лише один можливий вимір свободи.

Свобода індивіда, таким чином, є фундаментальною правовою цінністю, в якій реалізується одна із сутнісних характеристик права, і, відповідно, природним, невід’ємним і невідчужуваним правом людини, яке потребує захисту суспільними інституціями. Природа людини пов’язана зі свободою, право відображає свободу, природні права також за своїм змістом виражають певну форму свободи людини.

Нами був здійснений науковий аналіз різних форм реалізації свободи як в суспільному бутті в цілому, так і в праві зокрема, а також конкретних правах людини. За результатами філософсько-правового дослідження даної тематики було вироблено відповідну позицію, згідно з якою – з нашої точки зору – серед інших природних прав право на свободу займає особливе місце.

Саме на це право здійснюється посягання при торгівлі людьми, і саме його законодавець не намагається захистити належним чином. Йдеться про те, що при торгівлі "живим товаром” людина сприймається як річ, тобто заперечується її природна сутнісна характеристика і відповідне природне право. Посягання на свободу людини, отже, є посяганням на ключову правову цінність, яка стоїть в одному ряду з іншими правовими цінностями – життям, здоров’ям, гідністю, виражається у відповідному природному праві і вимагає закріплення в законі та належних гарантій захисту. Зазіхаючи на це право, торгівля людьми та інші дії щодо передачі людини як певної власності, створюють загрозу підвалинам громадянського суспільства та правової держави [5, с. 171-173].

Особиста свобода індивіда – це правова цінність, яка виражається у відповідному природному праві людини і передбачає свободу волі суб’єкта (індивіда), його внутрішню та зовнішню автономію, характеризуючи людину як самоцінну істоту, що не може виступати предметом будь-якої угоди щодо передачі, дарування, обміну чи продажу.

Виходячи з цього, право людини на особисту свободу – це невід’ємне, невідчужуване і непорушне право, в основі якого лежить свобода як фундаментальна правова цінність, і яке закріплює самокерованість людської особистості, автономію волі суб’єкта та виражається в утвердженні неможливості володіти, користуватися та розпоряджатись людиною у якості речі.

Висновки. Особиста свобода людини – це природно-правова категорія, яка повинна бути відображена у відповідному визначеному законодавцем праві людини на особисту свободу. З нашої точки зору, одним із найбільш глобальних, укорінених і жорстоких посягань на особисту свободу є торгівля людьми, тому слід розробляти механізм захисту особистої свободи людини саме в контексті протидії торгівлі людьми.

Втілення юридичної і фактичної свободи в нормах і інститутах, закріплення її в якості фундаментальної основи життя, на наш погляд, може сприяти об’єднанню українців. Динаміка внутрішньодержавних інтеграційних процесів великою мірою залежать від рівня свободи, яка пропонується кожному індивіду, та від надійності забезпечення її захисту.

 

Література:

1.                 Бандура О.О. Деякі аспекти еволюції розуміння свободи в західній культурі / О.О. Бандура // Мультиверсум : філос. альманах: зб. наук. пр. - К. : Центр духовної культури, 2000. – Вип. 17. – C. 46-53.

2.                 Бережнов А.Г. Права личности. Некоторые вопросы теории / А.Г.Бережнов. - М. : Изд–во МГУ, 1991. – 142 с.

3.                 Бігун В.С. Людина в праві: аксіологічний підхід  :дис… канд. юрид. наук / В.С. Бігун. – К., 2004. - 220 с.

4.                 Бочарников Д. Права людини у додержавну та ранньодержавну добу історії України (спроба порівняння їхнього захисту та прогнозу на майбутнє) / Д. Бочарников // Право України. - 1997. - № 3. - С. 73-80.

5.                 Бровко Н.І. Захист особистої свободи індивіда в контексті внутрішньодержавних інтеграційних процесів / Н.І. Бровко // Виклики українській ідентичності: політико-економічні та соціокультурні проблеми. – К. : Національна академія управління, 2008. – С. 171-173.

6.                 Горбаль В.М. Права людини у правовій думці Наддніпрянської України кінця XVIII – початку XX століття (індивідуалістичні концепції) : дис. ... канд. юрид. наук / В.М. Горбаль. – Х., 2001. – 211 с.

7.                 Дополнительная конвенция об отмене рабства и институтов, схожих с рабством от 7 сентября 1956 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. докум. (українською і російською мовами). – К. : Юрінком., 1996. – Кн. 1. – С. 136-143.

8.                 Климович О. Розвиток теорії прав людини крізь призму творів українських філософів XI – поч. XVIII ст. / О. Климович // Права людини в Україні. Щорічник. 1996. - К., 1997. – С. 112–126.

9.                 Конвенция о рабстве от 25 сентября 1926 г. с изменениями, внесёнными Протоколом от 7 декабря 1953 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. докум. (українською і російською мовами). – К.: Юрінком., 1996. – Кн 1. – С. 131-135.

10.            Костицький М.В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: вибр. наук. праці / М.В.Костицький. – Чернівці : Рута, 2009. – 576 с.

11.            Кушакова-Костицька Н. Від свободи слова до інформаційного суспільства / Н.В.Кушакова-Костицька // Право України. 2004. № 7.С. 129-133.

12.            Лизогуб В.А. Законодавство про основні політичні і громадські права і свободи підданих Російської імперії у другій половині XIX - на початку XX століття : автореф. дис... канд. юрид. наук/ В.А. Лизогуб. – Х., 2004. – 20 с.

13.            Логанов И.И. Свобода личности / И.И. Логанов. - М. : Мысль, 1980. – 158 с.

14.            Лукашева Е.А. Права человека как критерий нравственного измерения политики и государственной власти / Е.А. Лукашева // Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, соціально-психологические аспекты). – М., 1997. – С. 5–36.

15.            Макдугалл Г.Дж. Современные формы рабства: Систематические изнасилования, сексуальное рабство и сходная с рабством практика в период вооруженных конфликтов : [доклад] / Г.Дж.Макдугалл; ООН,  Подкомиссия по поощрению и защите прав человека (Сессия 52; 2000). – Женева : ООН, 2000. – 54 с.



Источник: http://www.cic-wsc.org
Категория: Международные научные конференции - Форумы | Добавил: Vasiljev (2012-03-21) | Автор: Черник Наталія Степанівна
Просмотров: 785 | Теги: Черник Наталія Степанівна, Правовий аспект попередження торгів, І.М.Луцький | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа

Поиск

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Отдых в Карпатах


  • Copyright MyCorp © 2016