Михайло Паньків веде засідання секції 3/11/2011 р. в Галичі на науково-практичній конференції "Замки України"
Найбільш цікава, на нашу думку, інформація із статті
Михайла Паньківа (тези)
У ХVI столітті продовжуються постійні напади татар, особливо жорстоких і хижих буджацьких людоловів. Не припинялись і внутрішні війни між шляхтою. Продовжували свої напади на Покуття в першій половині ХУІ ст. молдавські господарі. До татарських загонів у XVII ст. долучалась і турецька армія, яка час від часу воювала з Польщею. За даними польської дослідниці Є. Горнової, на Галицьку землю в 1590-1639 роках було вчинено 29 великих татарських нападів. Особливо руйнівними вони були в 1612 – 1624 роках. Тоді татари напали 17 разів [42, s. 15, 16, 18, 20]. Таким чином, протягом ХУ - початку XVII ст. татари знищили близько 55 сіл і міст. 13 міст татари руйнували по кілька разів: Войнилів - п'ять, Тисменицю- шість. Коломію – вісім, Калуш - чотири рази і т.д. [41, s. 43; 21, с. 134]. Нищачи прикарпатські міста і села, татаро-турецькі війська забирали в полон підлітків, чоловіків і жінок, а малих дітей і літніх людей убивали. 1626 р. під час походу султана Мурада IV на Польщу ординські загони, які відокремились від основних сил, зруйнували і спалили Корчаків (Отинію), передмістя Коломиї і забрали великий полон [41, S. 25, 48].
Всього з 1600 р. по 1647 р. відбулося 20 турецько-татарських нападів на Коломийський повіт, на Галицький - 18, Долинське староство 12 [33, с. 107]. Відновились активні напади цих військ у 70-ті рр. XVII cт. Так, у 1672 році турки і татари під керівництвом Селім-Гірея здійснили спустошливі напади по всьму Прикарпатті, знищивши багато сіл і міст краю. То розгромлено під Калушем [33, с 109].
У 1675 році татари знову дійшли до Калуша. 1676-ий - рік польсько-турецької війни. Тоді спалено Чешибіси, Галич, Тисменицю, Раковець, Новію, Солотвин, Скит Манявський та інші населені пункти. Всіх монахів Скиту ординці знищили. Вистояли лише Пнівський замок і Станіславська фортеця [43, S. 41; с 5-6, 23, с. 28]. Можна ще навести велику кількість про напади на Прикарпаття татарських ординців і турецьких яничар.
Як обороняла Галицьку землю Річ Посполита, яка не мала своєї регулярної армії, а обходилась найманцями з Угорщини, Волощини та Німеччини? Причому ці найманці грабували, катували і ґвалтували місцеве населення. Відрізнялися вони від татар хіба що тим, що не палили села і не брали полонених. Під час воєн із Османською імперією польський король оголошував посполите рушення. В інші часи кожний сам рятувався від ординських напасників. Великі магнати будували фортеці і замки на території своїх володінь та утримували великі військові загони. Шляхта середньої заможності також утримувала менші військові загони і будувала менші шляхетські замки, бідніша шляхта укріплювала свої двори. Тому починаючи з XIV по XVII століття на Прикарпатті постійно відбудовувались зруйновані та будувались нові фортифікаційні споруди – фортеці, замки, оборонні двори.
Василь Харитон зазначає, що па Прикарпатті відомі 294 пам'ятки оборонного характеру в 199 населених пунктах [35, с 6]. На жаль, джерело цих даних у нього відсутнє, а добре було б його знати.
Про напади татар і турків на землі нашої області у XV - поч. XVIII ст. та фортифікаційні споруди писали вірменський дослідник Садок Баронч [40], польські дослідники Л. Вайгель[46], А. Шарловський [47], А. Прохаска[44], В.Лозинський [43], О.Чоловський [45, 46], Є. Горнова [42], М. Горн[41] та інші. З українських вчених і краєзнавців досліджували ОрестМацюк [25,26, 27]. В. Грабовецький [17-21], П. Сіреджук [33], І. Андрухів і С. Гаврилюк [15], Б. Томенчук [34], В. Харитон [35, 36], М. Максим'юк [25,26]. Не обійшли цієї теми і більшість авторів історій своїх населених пунктів. А таких монографій протягом 90-их pp. XX -початку XXI ст. написано більше двох сотень.
Окремо виділяємо зібрані польові матеріали з цієї тематики студентами, аспірантами і викладачами Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника в містах і селах Івано –Франківщини від місцевих респондентів [1-12]. Як важливе джерело даної проблеми є ціла серія монографій про топонімію Івано-Франківщини Мирослава Габорака [16]. Поки що ці матеріали є одними з найґрунтовніших і найкращих в Україні.
До найпростіших оборонних споруд того часу належать оборонні двори. Їх укріплювали дідичі середньої заможності, які не могли вибудувати окремі замки. Такий двір був обкопаний ровом і оточений навколо частоколом. Вікна житлового приміщення та деяких господарських будівель заґратовували, а двері виготовляли з товстих дощок твердих порід дерева і оковували залізом. Викопаний рів старались заповнити водою. Насипи перед частоколом густо обсаджували колючими кущами. Крім рову і частоколу стерегли двір вежі. Найчастіше вони були дерев'яні, побудовані у зруб. В одній або двох із них прилаштовували укріплені ворота зі складними замками. В середині веж знаходились кімнати з вікнами-бійницями. Дах таких споруд покривали гонтами, які могли прикрашатись різними бляшаними оздобленнями. До кімнат і на дах вели дерев'яні, переважно дубові, сходи.
Кожний власник панського двору старався побудувати хоча б одну вежу, незалежно, чи це був добротний дерев'яний будинок, а чи ліплений з глини. Висота веж становила чотири-п'ять сажнів (7-9 м). Крім вікон, у них було багато бійниць.
Котрий дідич не мав вежі, то він щоночі виставляв сторожу на даху свого будинку [43, S. 95]. Найвигіднішими засобами для оборони були окопи і земляні насипи. Тому вони були майже у всіх панських дворах. Такий вид оборонних споруд не потребував спеціальних прилаштувань, будівельних матеріалів і обходився дідичам майже безкоштовно.
….
На Прикарпатті перехрещувалось багато торгових шляхів, що з'єднували Україну із західноєвропейськими та південно-західними країнами. Існувало й кілька менших соляних шляхів. Найвідомішими були шляхи з Галича до Києва, з Коломиї через Снятин, Буковину на Балкани. Цими шляхами успішно користувались татари. Доводилось розбудовувати села подалі від цих пожвавлених доріг. Всі ці особливості відтворились у назвах сіл. Таких назв, що підкреслюють знаходження населеного пункту в низовинах (долина, яма, глибоке) нараховується вісім, відповідно лісу або гаю - 9, заховані за різними деревними заростями: дубами -4, буками - 4, вербами - 5, березами - 6, вільхами - 4, грабами - 3, липами – 4, тополями - 2, ясенами - 4; за ріками та на труднодоступних берегах – 7, за болотами -3, за горами -6. Із 789 сільських і селищних поселень області 69 дотепер зберегли назви, що означають їхню скритість [14, с 23- 196]. Окремі села, які були знищені татарами або яничарами, переселялись в інші місця. Таких сіл на Прикарпатті ми нарахували 34 [1-11; 39].
Лише деякі села окопувались, ставили при в'їздах ворота. Назви кутків, що свідчать про побутування таких воріт, зустрічаються у деяких селах Городенківського, Долинського і Коломийського районів [3-7; 10-11; 39]. Побутує немало переказів про схови селян у печерах (Тисменицький, Тлумацький, Городенківський, Долинський райони [1-9] та інші) під час нападу татар. І, нарешті, нами зафіксовано факти про окремих героїв, які заводили татар у неприступні місця, де ординці гинули. Так ціною власного життя вони рятували своїх односельців від полону або смерті. Таких переказів ми зафіксували сім [1-11; 37-38;].
Фортеці Івано-Франківської області
Засновані у XIII cm. і знищені в кінці XIV - на початку XY cm.
1. Коломийська [17, с 31-34].
2. Олешківська(Снятинський район) [33, с. 40-42].
3. Снятинська [35, с 46; 36, с. 59-62].
Засновані у XVI-XVII cm.
1. Станіславська(засн. 1662 р.) [16, с 37-40; 28, с. 56].
Замки [12; 15; 21-23; 25-35; 38-39; 45-47].
1. Боднарівський (Калуський район; заснований у першій половині XVII ст.).
2. Бережницький (Калуський район; засн. 1453 p.).
3.Більшівцівський (Галицький район; засн. І593 p.).
4.Блюдниківський (Галицький район; засн, 1412 р. )
5. Болехівський (засн 1607 р. )
6.Борщівський(Снятинський район; засн. 1453 р.).
7.Букачівський (Галицький район; засн. 1489 р.).
8.Бурштинський (Галицький район; засн. XVI ст.).
9.Васючинський (Рогатинський район; засн. 1444 р.).
10. Виноградівський (Коломийський район; засн. 1544 p.).
11.Виспанський (Рогатинський район; засн. 1600 p.).
12. Вікнянський (Городенківський район; засн. 1539 р.).
13. ВільшаницькийґГисменицький район; засн. 1533 р.).
14. Водківський (теперішній Яблунів Косівського району; засн. 1606р.).
15. Волосівський (Надвірнянський район; засн. у кін XIV ст.).
16. Вовчківський (Галицький район; засн. у кін. XVI ст.).
17. Галицький (засн. 1367 р.).
18. Гвіздецький (Коломийський район; засн. 1526 р.).
19. Городенківський (засн. на поч. XVII ст.).
20. Григорівський (колишні Серники Середні, тепер с. Діброва Рогатинського району; засн. 1649 р.).
21. Дебеславський (Коломийський район; засн. у першій половині ХУ ст.).
22. Делятинський (Надвірнянський район; засн. 1558 р.).
23. Добрилівський (теперішній Добротів Надвірнянського району; засн. 1624 р.).
24. Довгівський (Тисменицький район; засн. у XV ст.).
25. Долинський (засн. 1431 p.).
26. Журавський (Рогатинський район; засн. у XVI-XVII ст.).
27. Жуковський (Тлумацький район; засн. у XV ст.).
28. Завадківський (Галицький район; засн. у XVI ст.).
29. Заболотівський (Снятинський район; засн. 1453 р.).
30. Завалівський (Снятинський район; засн. 1564 p.).
31. Калуський-(засн. 1539 p.).
32. Кам'янецький (теперішня Велика Кам'янка Коломийського району; засн..1644p.).
33.Княгиничівський (Рогатинський район; засн. 1483 р.).
34.Коломийський (засн. на поч. XV ст.).
35. Корнилівський (теперішній Корнів Городенківського району, засн. У середині XV ст.).
36. Корчаківський (теперішня Отинія Коломийського району; засн. 1610р.).
37. Казанівський (теперішній Коршів Коломийського району; засн. 1600р.).
38. Кліщівницький (Рогатинський район; засн. у кін. ХVІ на поч. ХУІІ ст.).
…….. до 95 номера (!!!).
Наведений перелік замків, які збереглися у статистиці Австро-Угорщини за 1900 р. (Skorowidz gminy Galiciz opracowany na podstawie spisu ludnosci z dnia 31 grudnia 1900. –
Widen, 1907. – s.606):
1. Студінківський (Калуський район).
2. Войнилівський (Калуський район).
3. Псарівський (тепер Приозерне Рогатинський район).
4. Загірськокнягиницький (тепер Загір’я Рогатинського району).
5. Викторівський (Галицький район).
6. Крехівцівський (біля Станіслава).
7. Пациківський (тепер Підлісся Тисменицького району).
8. Долішній Угринівський (тепер с.Угринів Тисменицького району).
9. Хом’яківський біля Тисмениці (Тисменицький район).
10.Марківський біля Тисмениці (тисменицький район).
11. Попельницький біля Снятина (Снятинський район).
Литература
Всі посилання у статті Михайло Паньківа /м.Івано-Франківськ/ "Оборонні споруди ХУ-ХУІІІ ст. Прикарпаття" у Зб. "Замки України: дослідження, збереження, використання" (матеріали міжнародної науково-практичної конференції)
Источник: http://perso.wanadoo.es/derfonia.s.l./359%20documento.htm | 
