«ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РЫНОЧНОЙ экономики» - ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ-проф.В.І.Кушлін - Закон сохранения труда и закон неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в экономике и истории - Статьи и научные публикации /articles & science - Publisher - Азовское Отделение Академии ЭНиПД /AES&E
"Azov Academy"Воскресенье, 2016-12-04, 3:55 AM

Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Publisher | Регистрация | Вход
Меню сайта

Категории раздела
Международные научные конференции - Форумы [62]
Материалы ИНТЕРНЕТ конференций и Форумов с указанием участников, целей и новых идей, появившихся в результате их проведения
Программа "Красная книга культур Европы" [17]
Обоснование и основные итоги выполнения программы по греческому, армянскому и болгарскому этносам, а также по региональным культурам украинского народа
Проект "Новая Готия" [38]
Раскрываются истоки украинской государственности и глубоких историко-культурных связей украинцев с германскими народами, которые имели независимое государство на территории Украины до 1775 г.
Закон сохранения труда и закон неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в экономике и истории [68]
Раскрываются особенности проявления закона сохранения труда в экономике государств Восточной Европы и индустриально-развитых стран, а также приводятся факты подтверждающие существование закона неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в исторической ретроспективе и при анализе наиболее важных сфер человеческой деятельности
Премия"Голика-Гули-Каримова-Васильева"Кумпана; Медаль"Св.Игнатия,Митр.Готии и Кафы&qu... [12]
История становления "Премии Кумпана", её лауреаты, Положение о присуждении, НАЦЕЛЕННОСТЬ на общецивилизационные ценности; История учреждения Академической Международной Медали "Святого Игнатия, Митрополита Готии и Кафы", её лауреаты, кандидатуры выдающихся экономистов на присуждение Медали, одобренные Академиком, проф. Валерием Васильевым, Положение о присуждении и не публичный характер вручения, что необходимо при осуществлении реальной духовной поддержки
Поддержка интеллектуально-духовных Лидеров Мира, защита Прав Человека, работа с МБЦ- Кембридж и АБИ [39]
Создание номинации Интеллектуально-Духовные Лидеры Мира, первые её номинанты в 2004 году; защита Прав Человека в Украине; кандидатуры в справочные издания Международного Биографического Центра в Кембридже и в издания Американского Биографического Института

Статистика

Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0

Главная » Статьи » Статьи и научные публикации /articles & science » Закон сохранения труда и закон неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в экономике и истории

«ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РЫНОЧНОЙ экономики» - ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ-проф.В.І.Кушлін

Глава 1

ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

 

1.     Економіка: поняття, види і форми, сучасні тенденції

 

Економіка в найзагальнішому буденному значенні слова є мистецтво господарювання. Функціонування еконо­міки прямує на раціональне використання ресурсів в цілях задоволе­ння потреб людей. Існує величезна безліч об'єктів економіки, різних за масштабами та можливостями. Це світова еко­номіка, економіка окремих країн або їх об'єднань, економіка регіонів, економі­ка фірм, підприємств, економіка галузей, економіка домашніх господарств. Усі економі­чні об'єкти в тій чи іншій мірі взаємопо­в'язані і взаємообумовлені.

Коли економіку розглядають як об'єкт державного регулювання, в центрі аналізу опиняється національна  економічна  система країни. У нашому випадку конкретним об'єктом є економічна система Росії. Суб'єктом регулюва­ння економіки (економічної системи країни) виступає держава в цілому і (або) її окремі органи, наділені відповідними повноваженнями.

Економіку як стійко відтворюючи­й себе на розширеній основі макрооб'єкт корисно представляти як єдність виробничих сил і суспільно-виробничих стосунків, що виражає, відповідно, зміст і форму національної економіки. При цьому виробничі сили країни виступають як сукупність робочої сили, засобів виробництва, науково-творчого потенціалу, технологічних інновацій, підприємницького ресурсу і інших чинників, що визначають рівень і можливості її соці­ально-економічного розвитку. Рівень і темпи розвитку п виробничих сил, які обумовлюють добробут народу в країні, розглядаються як найважливіший параметр масштабів і темпів соціально-економічного прогресу, як критерій розвитку економіки. Громадська форма національ­ної економіки є конкретна сукупність стосунків між людьми в процесі господарювання у зв'язку із забезпеченням його необхідної кінцевої результативності. Категорія суспільно-виробничих стосунків ставить в центр уваги зв'язку і взаємодії між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів людської діяль­ності  в контексті проблеми ефективного використання наявних ресурсів. Тим самим виокремлюються ключові області відношень між людьми в суспільстві.

Будь-яка національна економіка складається з одиничних господарств : підприємств, корпорацій, домогосподарств, різних господарських систем. У ринкових умовах кожне з цих господарств будує свою економічну політику і органі­зує управління, виходячи з власних економічних цілей і інтересів. В той же час вони знаходяться у рамках економічної політики і інститутів, що формуються на рівні конкретної держави. Крім того, увесь зростаючий вплив на одиничні господарства і їх інтеграцію, а також на національні економічні  системи робить і глобалізація світової  еконо­міки. Міра впливу держави різна в різні періоди історії і залежить від традицій країни, від стійкості і незмінності інституціональних умов.

Національні економічні системи практично усіх країн світу характеризуються як системи ринкового типу, тобто передбачається принцип вільного підприємництва і наявність механізмів саморегулювання в економічних відношеннях господарюючих суб'єктів. Саме прагненням включити­ця у світову систему вільного підприємництва були обумовлені і процеси ринкових економічних трансформа­цій в Росії, що стартували на початку 90-х років XX ст.

Проте економічні системи майже усіх країн світу не є ринковими в чистому вигляді, вони відносяться до класу змішаних економік, тобто таких, в яких частка підприємництва не може не поєднуватися з державним впливом. Змішана економіка завжди складається з декількох, різних за типом власності господарських устроїв. У Росії в період реформ після 1991 р. устрій, що панував раніше, базувався на суспільній (державній) власності на засоби виробництва, значною мірою тран­сформувався в інші устрої з явним зростанням долі приватного  підприємницького устрою. Питома вага недержавної власності у виробництві ВВП досягла  вже у 1997 р. 3/4, а до реформ ця питома вага складала десь близько 1/10.

У національних економіках змішаного типу, характерних для усіх високорозвинених країн та для перших у числі країн, що розвиваються, регулювання господарського розвитку здійснюється за до­помогою трьох основних механізмів - ринкової конкуренції, кор­поративного управління і державного регулювання. До того ж кожен з цих механізмів сильно відрізняється від свого "ідеального" образу, що складається під впливом минулого досвіду. Як помітив відомий французький вчений Жак Сапір, "економічні системи західних країн функціонують не відповідно до логіки ринку, а як комбінації ринку, організації, мереж і адміністрування, які по-різному поєднуються в конкретних географічних і історичних умо­вах" (Сапір Ж. До економічної теорії неоднорідних систем : Досвід дослідження децентралізованої економіки. М., 2001. С. 14.).

Для кращого розуміння характеру сучасної економіки як об'єкту регулювання корисно оцінити основні історичні етапи (і в якомусь сенсі якісно особливі моделі) існування ринкового господарства у світі.

Епоха вільної конкуренції. Коли вона почалася і чи була вона в досить чистому вигляді, сказати важко. Підкреслимо лише, що ста­новлення  "чистого" капіталізму, що базується на вільній кон­куренції, було дуже тривалим у часі. Щоб в цьому переконатися, доста­точно подивитися на роки життя батьків класичної буржуазної по­літекономії:  В. Петті - 1623-1687 рр., А. Сміт -  1723-1790 рр., Д. Рікардо - 1772-1823 рр.  Як бачимо, між Петті і Смітом пройшло 100 років і між Смітом і Рікардо - ще 50 років.

Вільна конкуренція в економіці завжди проявлялася з обмеженнями  (частенько значними). Із цього приводу П. Самуельсон помітив: "Вільна конкуренція усім добра, але вона … ніколи не була випробувана" (Самуельсон П. Економіка. Ввідний курс. М., 1964. С. 55.). Завжди що-небудь її обмежувало: або залишки феодалізму, або різного роду диктатури, або війни, або соціаль­ний тиск.

Епоха масового виробництва. Це був період, коли тон в усій системі економічних стосунків задавала фаза виробництва. Про­дукція тоді була позбавлена значних внутрівидових відмінностей і кожна новинка досить довго за своїми споживчими і конструктивними якостями відповідала потребам споживачів. Важливо було перемогти конкурента на дорозі зниження витрат виробництва. Одним з найбільш характерних представників епохи мас­ового виробництва був Генрі Форд. Видатним його винаходом став дешевий загальнодоступний автомобіль, поставлений на конвеєр.

У США епоха масового виробництва бере початок приблизно з 20-30-х рр. XIX ст. Її становленню значною мірою  посприяло формування системи каналів, а потім і загальнонаціональної   си­стеми залізниць.  Вважається, що до 80-90 рр. в цій країні була сформована інфраструктура для  масового виробництва. Саме з цим періодом пов'язують появу фірми (корпорації) як ти­пової форми організації капіталу.

Епоха збуту, що прийшла на зміну "масовому виробництву" при­близно з початку 30-х рр. XX ст. Для цього періоду стала характерною швидка диференціація продукції, активізація боротьби за споживача. Настала, так би мовити, "зоряна година" тих фаз виробництва, які безпосередньо пов'язані із ринком.

Вважається, що корпорація "Дженерал Моторз" в США першої пе­реключила  увагу  з фази виробництва на фазу збуту, на вивчення ринку. Від характерної для минулого роботи на постійного споживача довелося перейти до системи постійного пошуку нових споживачів і до формування своїх ніш на ринку. Звідси бере початок нова концепція і функція бізнесу, що дістала назву маркетингу.

Постіндустріальна епоха, що простягає свій вплив на еконо­міку і соціальні процеси в розвинених країнах приблизно з середини 50-х рр. XX ст. Головним чинником, що міняє системну орієнта­цію економіки, стала науково-технічна революція середини минулого століття, що викликала активну зміну задіяних  у виробництві технологій.

 Очевидно, цілі трансформації економічної системи в нашій країні повинні відповідати параметрам пост-індуст­ріальної моделі ринку. Проте рух у бік  такій моделі не слід трактувати як відкидання індустріальних компо­нентів економічного розвитку на майбутнє. Тут йдеться лише про акценти у використанні глибинних чинників еконо­мічної динаміки. Найбільш всебічно  нова якість економі­чного розвитку віддзеркалюється у характеристиках переходу сучасної економіки на інноваційний шлях розвитку. Останнє, якщо дотримуватися економічно строгих формулювань, означає становлення і поширення інноваційного типу розширеного відтворення.

Як відомо, в термінах економічної теорії процес збалансованого  економічного розвитку є ні що інше, як здійснення в країні розширеного відтворення. Процес відтворення означає таке послідовне і безперебійне здійснення фаз виробництва, розподілу, обміну і споживання, що кожен новий цикл відтворення починається з виробництва, що перейшло на вищий ступінь свого розвитку. Цим зрештою забезпечується більш висо­кий рівень задоволення потреб суспільства.

При інноваційному типі розширеного відтворення, який став характерним для економічного розвитку най­-динамічніших країн з середини XX ст., кожен новий цикл відтворення стає провідником в економіку науково-технологічних нововведень, які підвищують рівень ефективності економіки. Фактично в умовах інноваційного типу економічного розвитку процес відтворення починається не з фази виробництва як такий, а з фази наукової підготовки відтворення (Малюнок 1).


Здійснення наукової підготовки відтворення вимагає завчасне проведення масштабних наукових досліджень, усеосяжного маркетингу, конструкторських і технологічних розробок, експериментальних робіт (НДР у широ­кому значенні слова), що дозволяють підприємцям підтримувати інноваційну насиченість свого виробництва і забезпечувати високу конкурентоспроможність продукції. Підприємства-лідери сучасного ринку вкладають в наукову підготовку відтворення ресурси, які за масштабами дорівнюють звичайним капітальним вкладенням. А в цілому в розвинених країнах на розвиток науки спрямовують 3-4% від річного об'єму ВВП. Не менший вплив на характер відтворення здійснює рівень освітньої сфери, якій також в розвинених країнах приділяється велика увага.

Приведена схема процесу розширеного відтворення дозволяє чітко позначити напрям, критерій, а також фак­тори і джерела вдосконалення економічної системи. Критерій досконалості системи знаходиться в області парамет­рів, що характеризують рівень споживання (добробут) народу в країні. Зростаючі потреби людей через ланцюг фаз процесу розширеного відтворення формують головні рушійні сили прогресивних трансформацій. Основне джерело прогресу в цьому напрямі - розвиток виробництва на базі науки і інновацій. Раціональні розподільні процеси, вдосконалення обміну теж дуже важливі, але вони у результаті здатні підвищувати рівень добробуту лише за рахунок впливу на виробництво і розвиток науки та технологій.

На жаль, в Росії саме в період радикальних ри­нкових реформ сталося різке зниження уваги до науки  та технологій як чинників економічного і соціального розвитку, і саме в цій сфері сьогодні потрібний перелом. З пе­реходом на ринкові принципи господарювання в деяких кругах нашого суспільства склалась уява, що державне втручання у відтворення має бути міні­мізованим і зведено до регулювання лише стосунків об­міну. Проте і світова практика, і особливо потреби сучасного російського суспільства свідчать, що регу­люючі функції держави повинні розумно розподілятись на усі фази процесу розширеного відтворення, починаючи з наукової його підготовки і закінчуючи фазою звичайно­го споживання продуктів і послуг.

 

2. Предмет дисципліни – державне регулювання економіки

 

Державне регулювання економічних процесів повинне спиратися на чітке знання працівниками державних структур і інших організацій, що беруть участь у цьому,  законів і закономірностей розвитку сучасної економіки. Тому учбовий курс і наукова дисципліна "Державне регулювання економіки" повинні базуватися передусім на по­ложеннях сучасної економічної науки і мати на увазі спадкоємність з базовими економічними дисциплінами, використовуючи спільні методичні підходи. Одночасно курс державного регулювання економіки включає значну управ­лінську складову і припускає, зокрема, використання  різноманітних методів аналізу макроекономічних тенденцій, а також сучасних прийомів і технологій їх корегування.

Таким чином, предмет дисципліни державного регу­лювання економіки полягає у вивченні системи економічних і управлінських стосунків з приводу забезпечення  стійкого і збалансованого розвитку національної економічної системи, передбачуючи  раціональне використання наявних в країні ресурсів в цілях підвищення рівня добробуту суспільства в поточному періоді і в перспективі.

Конкретними областями державного регулювання можуть бути: а) рівень життя населення, стан соціальної сфери, трудових стосунків, зайнятості; б) структура націо­нального господарства - відтворювальна, інноваційно-тех­нологічна, секторальна, галузева, регіональна; в) економічний цикл і макроекономічна рівновага, підтримка темпів економічного зростання; г) грошовий обіг, фінан­си країни, бюджет і міжбюджетні стосунки; д) оточую­че  середовище і екологічна рівновага; е) науково-інновацій­ний потенціал країни; ж) система освіти і підготовки кадрів; з) збалансованість зовнішньоекономічних зв'язків та ін.

Конкретні області і методи державного впливу на економіку, які  використовуються на тому або іншому історичному етапі визначаються як загальними принципами, характерними для практики більшості держав світу, так і особливими рисами економіки відповідних країн. У цьому плані російська економіка як об'єкт регулювання має цілий  ряд специфічних особливостей :

-         унікальні просторові масштаби російської економіки;

-         особливі вимоги, що пред'являються з боку економі­ки в цілому до інфраструктурних об'єктів (до транспорту, усіх видів зв'язку та ін.), при недостатній розвиненості цих об’єк­тів і, відповідно, велика потреба в капітальних ресурсах;

-         незавершеність процесів формування багатьох компо­нентів специфічно ринкової інфраструктури, особливо в частині інфраструктурного оснащення ринкових стосунків на периферії;

-         величезна дистанція по рівню економічного і соціаль­ного розвитку між декількома регіонами (меншістю), що дістали назву донорів, і іншою частиною (більшості) регіонів.

-         унікальна складність природно-кліматичних умов для господарської діяльності і проживання людей на значній  частині території країни;

-         наявність сильних стійких історичних традицій, під­тримуючих  схильність до централізованого управління всіма процесами в країні.

З урахуванням незавершеності в Росії процесів трансформування  економічної системи в сучасну систему ринкового типу механізм і методи державного регулюва­ння  значною мірою зорієнтовані на здійснення ці­лого  ряду інституціональних перетворень.

Інститути - дуже важливе поняття при вивченні управ­лінських стосунків. Згідно з визначеннями класиків інституціоналізму (Д. Норта та ін.) інститути - це "правила гри" в суспільстві, це створені людиною обмежувальні рамки, на базі яких організовуються взаємини між людьми. Розрізняють інститути формальні, існуючі в стійких формах, такі як органи і організації, закони, інші вста­новлені правила, а також - неформальні, які являють собою неписані правила, звичаї, традиції, принципи. Удосконалення  або перетворення інститутів з урахуванням тенденцій у світовій економіці залишається серйозним компонентом  подальших реформ, які буде здійснювати Російська держава. Йдеться про вдосконалення інститутів власності, подальше розгортання адміністративних реформ, розвиток пра­вових норм, формування дієвої системи судочинства  та ін.

В той же час інституціональні заходи не є якоюсь окремою самоціллю, що досягається в ході трансформа­ційних процесів. Вони повинні здійснюватися не заради фор­ми (наслідування якихось "досконалих" інститутів у світі), а для досягнення змістовних цілей, пов'язаних з підйомом продуктивних сил країни, виведенням економіки на вищі параметри кінцевої ефективності, підвищенням рівня добробуту народу.



Источник: http://azov-academy.ucoz.org/publ/gosudarstvennoe_regulirovanie_rynochnoj_ehkonomiki_pod_obshhej_red_d_eh_n_prof_valerij
Категория: Закон сохранения труда и закон неуничтожимости интеллектуально-духовного труда в экономике и истории | Добавил: Vasiljev (2012-11-10) | Автор: Валерий Иванович Кушлин
Просмотров: 627 | Теги: ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РЫНОЧ, Dr Alexander Vasiljev-Muller, Валерий Иванович Кушлин, Державне регулювання ринкової еконо, Виктор Георгиевич Лебедев | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа

Поиск

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Отдых в Карпатах


  • Copyright MyCorp © 2016