Олександр Валерійович Васильєв

                                                    д.е.н., с.н.с., Почесний член Академії ЕНіПД Росії,

                                          Професор кафедри «Обліку та аудиту» Івано-Франківського

Університету права ім.. Короля Данила Галицького

Щира пам’ять  будує майбутнє

(пам’ятаємо видатного співвітчизника Василя Васильовича Леонтьєва)

Нам всім добре відомо, що ця видатна людина, як директор Інституту економічного аналізу при Нью-Йоркському Університеті і один з засновників методу соціально-економічного моделювання «витрати-випуск»,  була обрана лауреатом Премії пам’яті Альфреда Нобеля з економіки  Нобелівським Інститутом у 1973 році [1]. Фахівці знають скільки конкретних пропозицій зробив керівникам в Східній Європі В.В.Леонтьєв на початку реформування на при кінці 80-х років, а також те, що у 1989 р. Василь Васильович погодився на обрання Почесним членом Академії економічних наук і підприємницької діяльності Росії, що дало реальний науковий авторитет цій установі серед економістів Світу.

Але ми всі мало знаємо, що дійсно пов’язувало В.В.Леонтьєва зі Східною Європою. Тому є сенс навести рядки його особистих спогадів – «Я народився 5 вересня 1906 р. і провів своє дитинство та юність у Санкт-Петербурзі, де мій батько був професором економіки. Мені ніколи не забути глибокого трауру по смерті Льва Толстого, сліпі кулі, які проносились близько в перші тижні лютневої революції, Леніна, який виступав на масових зібраннях з високої трибуни Зимового Палацу. Навчання в Університеті, де після вивчення філософії, соціології і економіки отримав ступень Навченого Економіста у 1925 році. Далі вже навчався в університетах Берліну …».

Всі охочі зараз можуть більш детально познайомитись з біографією одного з перших Лауреатів Премії Пам’яті Альфреда Нобеля з економіки, відкрив посилання в Інтернеті, але зверніть увагу, що основи економічних знань опанував майбутній Нобелівський Лауреат в Східній Європі, а також досвід застосування перших соціально-економічних моделей для планування теж був вивчений ним в Санкт-Петербурзі.

Все це ще і ще раз нагадує нам на витоки великих ідей і на необхідність цінувати ті можливості інтелектуального зростання, які ми всі маємо. Минають роки і десятиліття, а наукові школи розвиваються і працюють (професора РАГС під науковим керівництвом академіка, проф., д.е.н. Валерія Івановича Кушліна продовжують сьогодні праці В.В.Леонтьєва і Саймона Кузнеца) [4]. Вони завжди створювали підвалини великих інтелектуально-духовних зрушень у світі, що найбільш рельєфно можна спостерігати аналізуючи витрати і випуск. Кожен сектор (галузь) є, з одного боку, виробником, а з іншого боку, для забезпечення процесу виробництва споживає продукцію власного виробництва та з інших секторів.

Таблиця 1. Спрощена таблиця витрат і випуску (гіпотетичні дані)

Примітка: для зручності назви секторів подано спрощено - за назвою їх продукту.

Зліва у таблиці 1 виписані зверху вниз п'ять виробничих секторів (га­лузей) економіки. У кожному рядку ці сектори виступають як виробники продукції.

Дивлячись уздовж кожного рядка чисел, ми можемо бачити, як обсяг виробництва кожного сектора споживається п'ятьма секторами. Наприклад, із 200 одиниць продукції сектора машин (лінійка 2) 40 одиниць ідуть у сектор металу, 25-у сам сектор машин, тому що для виробництва машин також необхідні машини, а 35,75 і 25 одиниць спрямовуються у сектор палива, сільського господарства та домашніх господарств відповідно.

Вертикальні колонки показують одиниці продукції, які використову­ються як вхідні ресурси секторами-споживачами. Колонка 1, наприклад, показує скільки виробленої продукції з кожного сектора спрямовується для використання в металургії. У колонці 2 ми бачимо, що для виробництва 200 машин потрібно в ролі вхідних ресурсів 65 одиниць металу, 25 одиниць машин, 5 одиниць палива, 10 одиниць сільськогосподарської продукції і 200 одиниць праці.  Ця спрощена модель майже повністю була реалізована у 20-ті роки в СРСР - «Баланс народного хозяйства СССР на 1923/24» (П.Попова, який «в нагороду за науковий прорив у майбутнє» був репресований), але найскладніші моделі потім, після своєї (в 19 років) критичної статті (надрукованої на німецькій мові в Германії) відносно балансу П.Попова, розробляв В.В.Леонтьєв для США і ООН.

Попередні плани, які ставив Василь Васильович перед групою консультанті ООН (керуючи у 70-ті роки ХХ ст. за дорученням керівництва ООН розробкою моделі розвитку світової економіки до 2000 року) передбачали опис світової економіки в термінах з 28 груп країн, з близько 45 продуктивними секторами для кожної групи. Природні умови передбачалось описати в термінах тридцяти головних забрудників; використання несільскогосподарських природних ресурсів - в термінах приблизно 40 різних мінералів і палива.

Малюнок 1. З Нобелівської лекції 1973 р. В.В. Леонтьєва «Структура Світової Економіки», де показані сценарії розвитку світової економіки з 1970 р. по 2000 р., коли світова торгівля зростала  швидше внутрішнього виробництва [ 1, р.166].

Ця програма була з успіхом виконана і Світ узгодив у 2000 р. вісім Цілей Розвитку Тисячоліття. Тому у 2010 р Комітет з економічних реформ при Президенті України вже мав змогу розробити напрямки реформування на 2010-2014 роки, які охоплюють майже всі сфери для досягнення показників національної доповіді Україна-2010 [2, с.104] (див. мал. 2).

Малюнок 2. Перспективи досягнення Україною, та деякими країнами Цілей Розвитку Тисячоліття у 2015 р. згідно національній доповіді Україна-2010 [2, с.104].

А в США  планують податкові надходження в «Black Lung Disability Benefit Program» вже до 2040 року (!), розраховуючи  досягти надходжень на рівні 13,3 млрд. доларів, але із-із кризового 2011 р. борг буде на рівні 17 млрд. доларів і планується дефіцит на рівні 4,1 млрд. доларів [3,p.147]. Зрозуміло, що всі ці розрахунки стали можливі завдяки економетриці, підвалини якої були закладені в 20-ті роки в СРСР, а основні здобутки цієї науки ввів у США в 40-х роках ХХ століття у практику економічного аналізу В.В.Леонтьєв, фаховий економіст з Санкт-Петербургського  Університету. До речі, всі роки праці Василя Васильовича Леонтьєва у Сполучених Штатах Америці в Москві працював Василь Сергійович Немчинов, продовжуючи праці Д.Дмитрієва в математиці і розробляючи моделі народногосподарського плану на засадах розвитку міжгалузевого балансу. Його праці "Економіко-математичні методи і моделі" (1962), "Розвиток міжгалузевого балансу у модель народногосподарського плану" (1963) настільки сучасні і сьогодні, що їх перевидання розійдеться миттєво у торгівельній мережі. Рівень його праць був настільки високим, що після його доповіді на ХХХІ сессії міжнародного економічного інституту у Брюселі (1958 р.) по впровадженню міжгалузевого балансу в схему розширеного відтворення на прикладі аналізу міжгалузевого обміну Англії з 1935 р. по 1950 р.з використанням потенціалу міри збалансованості відтворюванного процесу в Англії, спонукали фахівців Заходу  надати Василю Сергійовичу Почесне членство Англійського королівського статистичного товариства. А у 1964 р. В.С. Немчинов отримав доктора "honoris causa" - печесну ступінь доктора суспільних наук Бірмінгенського університету. 

Представники його школи працювали в комітетах ООН (д.е.н.В.Н.Кириченко, д.ком. А.Ф.Жерноклеєв), здійснювали і сьогодні продовжують здійснювати підготовку науковців в економіці і управлінні. Яскравим представником його школи був професор РАГС, д.е.н. Віктор Георгієвич Лебедев, пам'яті якого сьогодні присвячені Лебедівські читання у Російській Акадамії Державної Служби при Президенті Російської Федерації.

Тому і планують науковці вченої ради Академії економічних наук і підприємницької діяльності в Україні впровадити в життя задум Президента-Голови Азовського відділення Академії ЕНіПД, академіка Академії економічних наук України, Академії ЕНіПД Росії та Нью-Йоркської Академії наук, члена Міжнародного Біографічного Центру у Кембриджі та радника Відділу Американського Біографічного Інституту, доктора комерції АЕНіПД, к.е.н., с.н.с., проф. Університету «Україна» та автора закону збереження праці Валерія Олександровича Васильєва і розбудувати в Східній Європі Українську Академію економічних наук і підприємницької діяльності ім. В.В. Леонтьева, що дасть можливість, дійсно, модернізувати країну [5, 6, 7]. Таким чином ми продовжимо зберігати для молодих науковців пам’ять про видатного співвітчизника, який ніколи не забував (як нагадував молоді академік А.Ф. Жерноклеев) своїх років навчання в Північній Пальмірі і, не зважаючи на поважні роки (84 р.), робив все можливе, щоб прискорити реформування економіки Східної Європи.