Сьогодні для глибокої і різнобічної оцінки стану економіки та рівня життя людей розроблено цілу низку нових макроекономічних показників. Найчастіше з них використовують такі: чистий економічний добробут, індекс людського розвитку, індекс економічної свободи та індекс глобалізації.

Під суспільним добробутом розуміють повноту забезпечення країни життєво-необхідними засобами: матеріальними, соціальними, культурними, духовними та екологічними благами. Показник чистого економічного добробуту (ЧЕД), запропонований американськими вченими В.Нордгаузом і Дж.Тобіном, обчислюють за формулою:

ЧЕД = ВВП – [ негативний екологічний ефект у грошовому вираженні] + [позаринкова діяльність підприємств у грошовому вираженні]+[результати тіньової економіки з виробництва благ (грошове вираження)]-[результати тіньової економіки з виробництва анти благ (грошове вираження)]+[грошове збільшення вільного часу та якості відпочинку]-[негативні наслідки свавілля монополій та урбанізації].

Індекс людського розвитку (ІЛР) - інтегральний показник, який враховує:

2) рівень освіченості населення країни; охоплює грамотність (вміння населення старшого від 15 років читати і писати нескладні тексти) та навчання (відношення кількості тих, хто вчиться у навчальних закладах, до чисельності вікових груп, які мали б бути охоплені цією освітою);

Індекс економічної свободи - агрегований показник, який включає десять факторів, що засвідчують рівень втручання уряду в економіку (торговельна політика, податкова політика, грошова політика, потоки іноземних інвестицій та капіталу, втручання уряду в економіку, банківська система, контроль за цінами та заробітною платою, власність на економічні ресурси, державне регулювання економіки, чорний ринок).

Індекс глобалізації - макроекономічний показник, що враховує рівень економічної інтеграції (обсяги зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій тощо), персональні контакти (кількість міжнародних поїздок, міжнародні телефонні зв'язки), поширення сучасних технологій (кількість Інтернет-серверів, кількість користувачів Інтернетом), і ступінь участі країни у міжнародних зв'язках та діяльності міжнародних організацій.

З'ясуймо місце України на соціально-економічній мапі світу з огляду на низку нових макроекономічних показників.

Індекс людського розвитку (дані ООН). За результатами 2006 р. Україна з індексом 0,774 посіла 77-е місце з-поміж 177 країн світу (середній світовий індекс становив 0,741 у країн з високим рівнем розвитку - 0,923).

Індекс економічної свободи (The Heritage Foundation & The Wall Streel Journal). Цей індекс оцінюють в балах у діапазоні від 0 до 100 (80-100 - "вільні" країни, 70-79,9-"в основному вільні", 60-69,9 -"відносно вільні", 50-59,9 -"в основному невільні", 0-49,9 - "репресивні"). Станом на 2008 р. Україна з індексом 51,1 перебуває на 133 місці серед 157 країн і класифікована на останньому місці у групі "в основному невільних країн" (у 2006р. Україна була 99-ю з індексом 55,5, у 2007 р. - 125-ю з індексом 53,3). Для порівняння, країнами з найбільш вільною економікою є Гонконг (індекс 90,3), Сінгапур, Ірландія, Австралія, США (80,6), Нова Зеландія, Канада (80,2). З пострадянських країн найвище розмістилися Естонія (12-а, 77,8 балів) і Литва (26-а, 70,8 балів). У 2008 р. вперше до категорії репресивних віднесено економіку Росії (134-е місце, 49,9 балів).

Індекс глобалізації (А. Т.Kearney & Foreign Policy). У 2007 p. Україна посіла 43-е місце з-поміж 73 країн світу (на території яких проживає 90% населення планети, і економіки яких охоплюють понад 90% світового потенціалу), погіршивши на 4 позиції результат попереднього року. Результат України у розрізі окремих показників: економічна інтеграція 17-е місце, персональні контакти - 49-е, розвиток глобальних технологій 53-е, участь у глобальних політичних процесах - 55-е.

Індекс глобальної конкурентоспроможності (Всесвітній економічний форум). Цей індекс передбачає оцінювання за такими параметрами: якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров'я і початкова освіта, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір ринку, конкурентоспроможність компаній та інноваційний потенціал. Станом на 2007 р. Україна займає 73-е місце серед 131 країни, опустившись на 4 сходинки порівняно з попереднім показником. Перші п'ять місць тут посідають США, Швейцарія, Данія, Швеція і Німеччина; Китай - 34-й, Індія - 48-а, Росія - 58-а. Перелік конкурентних переваг України містить лише 18 пунктів (натомість недоліків - аж 92), до них можна віднести, зокрема, доступ до вищої освіти (17-е місце), відношення продуктивності праці до заробітної плати (26-е), участь жінок у трудовій діяльності (26-е), якість залізничної інфраструктури (31-е), здатність до інновацій (40-е), якість математичної і природничо-наукової освіти (46-е), якість освітньої системи (47-е), якість початкової освіти (49-е). Індекс конкурентоспроможності бізнесу (Всесвітній економічний форум). Цей індекс включає якість національного бізнес-клімату, оцінку операцій і стратегій компаній. Станом на 2007 р. Україна перебуває, як за рік до того, на 81 місці, після Азербайджану (78-е), Пакистану (79-е) і Танзанії (80-е).