КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, НАПРЯМИ І МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

            1.Сущность інвестиційної політики держави, критерії ефективності і основні напрями її реалізації 

     Як відомо, слово "політика" в перекладі з грецького означає мистецтво управління державою. Тому в найширшому сенсі інвестиційна політика може розглядатися як частина державної економічної політики, яка спрямована на забезпечення ефективної інвестиційної діяльності. Проте таке загальне визначення не повною мірою відбиває і специфіку процесу трансформації російської економіки, і роль інвестицій в її виведенні на траєкторію стійкого соціально-економічного розвитку.

       Негативна динаміка інвестиційної активності в реальному секторі російської економіки у 90-их  рр.  минулого століття, яка частково скомпенсована першими ознаками подолання гострої інвестиційної кризи на протязі п'яти останніх років (мал. 1), привела до значного фізичного і морального зносу використовуваного виробничого апарату (за наявними оцінками, більше 50% основних фондів виробничого призначенні вимагають негайної заміни, а середній термін служби устаткування наближається до 20 років). Дуже показово, що фактичний рівень інвестиційної активності в 2004 р. "не дотяг" навіть до 50% від рівня 1990 р.

Окрім деякого зростання інвестиційної активності в період з 1999 по 2004р., прогресивні зміни в інвестиційному кліматі (Тут і надалі під інвестиційним кліматом розуміється сукупність організаційно-правових, соціально-економічних, політичних і культурних передумов, що зумовлюють доцільність інвестування) проявляються у формуванні тенденції підвищення кредитного рейтингу Росії, який надається найбільшими міжнародними рейтинговими агентствами (За станом на середину 2005 р. усі три найбільші рейтингові агентства - Moody's, Fitch і Standard & Poor's - надали Росії рейтинг інвестиційної якості, що відкриває нові перспективи залучення іноземних інвестицій); у подоланні гострої фінансової кризи і збільшенні на цій основі інвестиційного потенціалу як недержавного сектора економіки, так і консолідованого бюджету; у появі класу ефективних власників, який вже чинить вплив на ухвалення економічних рішень, орієнтованих на довгостроковий розвиток свого бізнесу; у поступовому вдосконаленні технологічної структури капіталовкладень, що проявляється в збільшенні долі вкладень в активну частину основних фондів і сприяючому зростанню фондовіддачі.

      Мал. 8. Індекси фізичного об'єму інвестицій в основний капітал (1990=100)

                        Джерело: Федеральна служба державної статистики.

      Проте не можна не бачити і наявність цілого ряду  чинників, що знижують оптимізм в оцінках середньострокових перспектив інвестиційної активності. Річ у тому, що каталізаторами її збільшення виступили два основні чинники - ефект девальвації рубля і сприятлива кон'юнктура світових сировинних ринків. Вже найближчим часом (протягом 2-3 років) вплив першого з них на формування інвестиційного потенціалу російської економіки може не лише втратити своє значення, але і стати причиною зниження об'ємів інвестування. Дійсно, помірне зміцнення рубля,  яке супроводжується деяким зростанням прибутків населення, призводить до зміни споживчих переваг, що характеризується випереджаючими темпами зростання імпорту і зниженням потенціалу оновлення і підвищення конкурентоспроможності виробництв, які переважно використовують імпорт.

        Що ж до прогнозованого на середньострокову перспек­тиву збереження високих цін на нафту (що досягло приблизно 45 дол. за барель  російської нафти Urals в першій половині 2005 р.) і інші енергоносії, то ефективні механізми приватно-державного партнерства в області використання надприбутків сировинних експортерів для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, зниження її сировинної залежності ще тільки належить розробити.

      Крім того, стримуючими інвестиційну активність чинниками є: відсутність виразних інвестиційних пріоритетів; слабкість вітчизняних інвестиційних інститутів (як у частині їх низької капіталізації, так і в частині відсутності довгих пасивів); ембріональний стан судової системи; високі адміністративні бар'єри інвестиційної діяльності, що зберігаються; невідповідність інфраструктури інвестиційного ринку сучасним вимогам; низька якість гарантій захисту прав інвесторів; сильна диференціація умов інвестування по різних галузях і регіонах країни і деякі інші.

       Про наявність невирішених проблем вітчизняної економіки, синтезованих потенційними інвесторами в більш обережної в порівнянні з провідними рейтинговими агентствами оцінці існуючого інвестиційного клімату, свідчить і той факт, що в галузевій структурі інвестицій в основний капітал як і раніше домінують експортери сировини і продуктів її первинної переробки, а в структурі інвестицій за рахунок різних джерел фінансування зберігається найбільша питома вага власних засобів підприємств (таблиця. 1). А це свідчить про слабку взаємодію між реальним і фінансовим секторами економіки і недостатньому рівні інвестицій з консолідованого бюджету.

                                                                                              Таблиця 1

                                 Структура інвестицій в основний капітал за джерелами

фінансування (у % до підсумку)

Роки     1995     1998     2000     2001     2002     2003      

Джерела фінансування ------                                                                            

Інвестиції в основний капітал -                                                                      

   Всього                                 100       100       100       100       100      

                                                                                                       100            

у тому числі:                                                                           

Власні засоби                          49,0     53,2      47,5      49,4      45,0      45,6        

з них:                                                                           

Прибуток                                 20,9     13,2      23,4      24,0      19,1      18,0       

Амортизація                            22,6       ...        18,1      18,5      21,9      23,8       

Залучені кошти                       51,0      46,8      52,5      50,6      55,0      54,4     

  з них:                                                                         

Кредити банків                         ...        4,8        2,9        4,4        5,9       5,3        

Бюджетні кошти                      21,8      19,1      22,0      20,4       19,9      18,7        

у тому числі з:                                                                        

Федерального бюджету            10,1        6,5       6,0       5,8         6,1       6,3        

Бюджетів регіонів                    10,3       12,6     16,0      14,6       12,2      11,4       

Позабюджетних фондів            11,5       10,7       4,8       2,6         2,4       1,1        

Інші                                         ...         7,8     15,6      18,3        20,3      20,1       

Із загального об'єму інвестицій -                                                                                 

іноземні інвестиції                      1.5       3,5       4,7       4,5         4,9        5,7      

 Джерело: Федеральна служба державної статистики.

          З урахуванням наведеного надалі слід орієнтуватися на наступне визначення: інвестиційна політика держави - частина соціально-економічної політики держави, що є системою заходів державного регулювання економіки, яка спрямована на формування сприятливого інвестиційного клімату і підвищення ефективності використання бюджетних інвестиційних ресурсів.

        Розробляючи інвестиційну політику необхідно враховувати критерії ефективності її реалізації. При цьому поширеною помилкою є орієнтація на такий критерій, як приріст інвестицій, зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), зростання доходу і споживання на душу населення. Це не цілком правомірно, по-перше, тому, що таке зростання є результатом усієї економічної політики і виокремлювати вклад інвестиційної складової дуже непросто; по-друге, тому, що між приростом інвестицій і їх ре­зультативністю у формі приросту ВВП обов'язково буде розрив у часі, що не дозволяє використовувати значення цих показників для конкретних років як даний критерій. Що ж до зростання споживання, то віно може тимчасово мати місце і у разі падіння об'ємів інвестицій (при падінні норми накопичення).

        Важливо, щоб вживані критерії не лише характеризували результати реалізації передусім інвестиційної політики держави, але і могли отримати або чітку кількісну, або якісну (експертну) оцінку. З цієї точки зору в числі відповідних критеріїв можливо запропонувати: 

а)      підвищення ефективності і збільшення об'ємів інвестицій з одночасним збільшенням долі інноваційних інвестицій в їх структурі, у тому числі - підтримка створення так званих закриваючих технологій, тобто тих, які знецінили раніше зроблені капіталовкладення, наскільки б великі вони не були.

б)      зниження інвестиційних ризиків і, отже, поліпшення кредитного рейтингу Росії, що публікується провідними міжнародними рейтинговими агентствами, забезпечує  зниження вартості запозичень на світовому ринку капіталу як для держави, так і для російських корпорацій;

в)      підвищення якості інвестиційного законодавства;

г)       розвиток інфраструктури інвестиційного ринку (передусім - рекапіталізація і підвищення надійності функціонування банківської системи);

д)      підвищення якості життя населення на основі реалізації інвестиційних проектів розвитку соціальної сфери;

е)       випереджаюче зростання інвестиційної активності в депресивних регіонах країни, що забезпечує поетапне скорочення їх багатократного відставання від найбільш розвинених регіонів.

З урахуванням наведеного вище  до основних напрямів інвестиційної політики держави на сучасному етапі реформування російської економіки слід віднести:

"утримання" зовнішніх чинників пожвавлення інвестиційної активності, що припускає відмову від прискореного зміцнення рубля у відриві від процесу підвищення конкурентоспроможності реального сектора російської економіки, і надання максимального сприяння збереженню сприятливої кон'юнктури світових сировинних ринків;

зниження процентних ставок до рівня, відповідного ефективності інвестицій в реальний сектор економіки, на основі забезпечення збалансованого бюджету і подальшого зниження інфляції;

завершення податкової реформи, що припускає розширення інвестиційних можливостей суб'єктів ринку, а також вдосконалення амортизаційної політики;

підвищення інвестиційної привабливості підприємств на основі вирішення проблеми "ефективного власника";

розвиток інфраструктури інвестиційного ринку і формування атмосфери взаємної довіри між інвестиційними інститутами і приватними інвесторами;

формування умов для трансформації в інвестиції заощаджень населення;

зниження адміністративних бар'єрів інвестиційної діяльності, включаючи спрощення бюрократичних процедур вибору інвестором місця розташування створюваних підприємств і отримання необхідних узгоджень на передінвестиційній стадії реалізації інвестиційних проектів;

формування організаційно-правових передумов зниження інвестиційних ризиків на основі зміцнення судової системи і підвищення якості гарантій захисту прав інвесторів з метою стимулювання трансформації в реальні інвестиції заощаджень населення, прямих інвестицій внутрішніх і зовнішніх стратегічних інвесторів;

застосування диференційованого інструментарію стимулювання інвестиційної діяльності в різних галузях економіки з урахуванням їх стратегічних перспектив, пріоритетності розвитку для економіки країни і можливості отримання мультиплікативного ефекту за рахунок переливання інвестиційного попиту по ланцюжках міжгалузевих взаємодій;

зниження нерівномірності інвестиційної привабливості російських регіонів, що мають глибокі відмінності як в рівні економічного розвитку, так і в рівні ризиків довгострокового інвестування в основний капітал;

підвищення результативності використання бюджетних інвестиційних ресурсів на основі: підвищення ефективності відбору і реалізації цільових програм; розробки інтересів підприємств, інвестиційних інститутів і держави механізмів підтримки пріоритетних проектів, що забезпечують узгодження; посилення державного контролю за цільовим використанням бюджетних інвестицій.

Класифікація методів нарахування амортизації (умов. од.)

                 (продовження буде у наступних документах)