9. Лекція . Кейнсіанство і Неокейнсіанство.
Зміст
1)Новизна практики державного регулювання у Східній Європі та його вплив на Дж. Кейнса.
2)Теорія ефективного попиту та концепція мультиплікатора.
3)Теорія економічного росту Р. Харрода.
Криза грошово-кредитної системи на Сході Європи, коли був запропоноване замість грошей "тред” (трудова одиниця вартості) у 20-ті роки, спонукав, а може навіть і замаскував чинники галопуючої інфляції в Росії, яку фахівці "Країни Рад” навіть планували, вражаючи Захід. І все це спостерігав Дж.Мейнрад Кейнс (1883-1946) на власні очі, отримує інформацію з перших рук, як офіційний представник Великої Британії на зустрічах з фахівцями Росії, узгоджуючи домовленості. Тоді він зрозумів яку велику силу має держава, і що її треба використовувати у скрутні часи для економіки. Він ці свої висновки надрукував, а потім вони стали підґрунтям його економічних ідей, які виклав у книзі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936).
 Новизна цього економічного вчення полягає: по-перше, у застосуванні макроекономічного аналізу, що зробило Дж.Кейнса засновником макроекономіки як окремого розділу економічної теорії; по-друге, - в обґрунтуванні концепції так званого ефективного попиту, тобто потенційно можливого і регульованого державного попиту. Він стверджував необхідність недопущення з боку держави зниження заробітної плати як основної умови ліквідації безробіття, а також те, що споживання, внаслідок психологічно зумовленої схильності людини до заощадження, зростає набагато повільніше доходів. Але так і повинно бути, бо людина хоче розвитку, а не безмежного споживання своїх виробів (!). У теорії Кейнса національний дохід Y і рівень зайнятості N - залежні змінні. Розмір національного доходу зумовлений рівнем зайнятості. Сам же національний дохід, з одного боку, виступає як фактор, що впливає на ріст споживчого попиту, з іншого боку, ріст національного доходу залежить від інвестицій. Він ввів такі поняття:
- схильність до споживання (це частка споживання в національному доході);
- схильність до заощадження (визначається частиною доходу, що заощаджується);
- схильність до інвестицій (частина національного доходу, яка іде на розширення виробництва);
- переваги ліквідності (прагнення перетворити у позичкову форму);
- гранична ефективність капіталу (норма прибутку тощо).
Суть його поглядів полягає у тому, щоб через активізацію і стимулювання сукупного попиту (загальної купівельної здатності) впливати на виробництво і пропозицію товарів і послуг, підвищувати рівень зайнятості.
Дохід (Y), заощадження (S) та споживання (C) зв’язані такою формулою:
S = Y – C ;
На графіку це відображається у "Кейнсіанському ХРЕСТІ”, коли зростання доходу йде не пропорційно зростанню споживання і споживання все більше і більше відстає, а заощадження все зростають. Значне місце в кейнсіанцеві посідає ефект мультиплікатора, а саме відношення приросту доходу до приросту інвестицій. Це множник, який автоматично забезпечує зростання доходу внаслідок кожного нового приросту інвестицій.
Важливо те, що Кейнс і цього послідовники рішуче заперечували, що існує відповідність між інвестиціями підприємців і заощадженнями населення, оскільки і ті, й інші керуються різними мотивами. Він полягав, що заощадження не завжди вкладаються у банк, а тому не можуть бути видані як позика підприємцям. Також кейнсіанці вважають сучасні ринки неконкурентними, а тому і нездатними автоматично регулювати попит і пропозицію, особливо співвідношення між цінами і заробітною платою. А головне – оскільки ринок не виконує своєї функції, то держава повинна відігравати активну роль.
* * *
Після книги "До теорії економічної динаміки” (1948) за Р.Харродом міцно затвердилась репутація бунтівника. Його рівняння, а саме – інвестиції дорівнюють заощадженням, якби повторюють Кейнса, але воно подано як динамічне: ліва частина рівняння (g x c ) є нагромаджу вальною частиною приросту продукції, яка йде на виробничі цілі, а отже має бути забезпечена певною часткою заощаджень (S). Оскільки обидві частини рівняння фактичного темпу росту належать до минулого періоду, дана рівність не потребує спеціальних умов для своєї реалізації.
g x c = S , (продовження у наступному документі)
Література
1. Юхименко П.І.,
Леоненко П.М. Історія економічних учень /Навчальний посібник –3-тє вид., випр.
– К.: Знання-Прес, 2002. – 514 с.
2. Злупко С.М.
Економічна думка України: Тексти лекцій. – Львів, 1992.
3. Злупко С.М. Іван
Франко – економіст. – Львів, 1992.
4. Злупко С.М. Михайло
Туган-Барановський. Український економіст світової слави. – Львів, 1993.
5. Історія економічної
думки України: Навч. Посіб. /Р.Х.Васильєва та ін.- К., 1993.
6. Історія економічної
думки України: Навч. Посіб. /Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко та ін.- К., 1996.
7. Мешко І.Н. Історія
економічних учень. Основні течії західноєвропейської та американської економічної
думки: Навч. Посіб. – К., 1994.
8. Смолка А.О.
Соціально-економічна думка та політика в Україні ХУІІ – початку ХУІІІ ст. – К.,
1996.
9. Соціальні та
політичні науки у Співдружності незалежних держав. – К., 1999.
10.
Трансформація моделі економіки України (ідеологія,
протиріччя, перспективи)/ За ред. В.М. Гей ця. – К., 1999.
11.
Українська економічна думка: Хрестоматія. – К.,
1999.
12. Лесів Йосиф Сучасні методи менеджменту, основані на
ринковій економіці. – Ужгород: Карпати, 1994. – 254 с.
Источник: http://www.cic-wsc.org | 
