9. Лекція . Кейнсіанство і Неокейнсіанство.
Зміст
4)Неокейнсіанська теорія циклу Э. Хансена.
5)Еволюція кейнсіанства та його сучасні послідовники А.Лейонхуфвуд, С.Вайнтраубом, Д.Девідсон та інші.
Харрод ввів принципово нову категорію, а саме гарантований темп росту (Gw), яка зробила рівняння, в якому дві величини (Gw і Cr) належать до майбутнього, а тільки "S” належить до минулого:
Gw x Cr = S ,
Далі Харрод доходить висновку про постійний рівень гарантованного темпу росту. Але на практиці фактичний темп росту завжди або вищий, або нижчий. Коли темп росту більший, то підприємці намагаються збільшити свої товарно-матеріальні запаси, закуповувати нове знаряддя і інше. Вони будуть намагатися ще більш сприяти перевищенню фактичної лінії росту над гарантованою. Навпаки, якщо фактичний темп зростання менший від гарантованого, то прогнозний коефіцієнт капіталу буде нижчим від фактичного. З метою наближення гарантованого темпу зростання до природного та запобігання масовому безробіттю він пропанував: анти циклічну політику короткострокового плану і політику тривалого стимулювання темпів економічного розвитку (зниження процента – аж до нульової відмітки). Він писав, що "наша мета полягатиме у досягненні такого прогресивного зниження ставки процента, при якому (d – ріст капіталомісткості, розширення попиту на заощадження):
Gw x Cr = g - d = Gn x Cr ".
Цей вираз є формулою стійкого росту при повній зайнятості та відображає співвідношення між природнім (Gn), гарантованим (Gw) і фактичним (g) темпами росту. Зауважимо, що гарантований темп росту допускає наявність вимушеного безробіття, а природний його не допускає, будучи у тривалій перспективі максимальним темпом при даних ресурсах. Тому ми маємо при надто завищених прогнозах розвитку нормативну (потрібну) капіталомісткість нижчу за фактичну, а це є умова тривалої депресії. Яскравий приклад в сучасній історії – це маоїстський Китай, коли "великий стрибок” (кінець 50-х років) змінився довгими роками скорочення виробництва ("період урегулювання”).
Цікаво, що Харрод вважав можливим відмирання класу рантьє (нульова відмітка проценту), а з цим і поступове зникнення земельної ренти та класу земельних власників, що буде альтернативою колективізму. Але для нього ідеал - "всі мають володіти власністю”, "не слід припускатися помилки і недооцінювати значення приватної власності як опори незалежного мислення у суспільстві в цілому”.
Після війни США стали "більш кейнсіанською країною” ніж Велика Британія і очолив "битву за повну зайнятість” Элвін Харві Хансен – "американський Кейнс”. Його концепція циклу, яка пояснила на дійсно науковому рівні економічну кризу 1929-1933 рр. за рахунок збігання у часі знижувальних хвиль великого та будівельного циклів. На його думку цей фатальний збіг доповнився погіршенням становища у сільськогосподарському секторі. Хансен вважав, що сільськогосподарський сектор світового ринку розвивався таким чином: затяжна депресія 1973-1896 рр.; період процвітання 1896-1920 рр.; важкий період 1920-1939 рр. Він обґрунтував наявність чотирьох моделей циклічних коливань:
1) "малі цикли” – від 2 до 3 років, породжуються нерівномірністю відтворення обігового капіталу (коливання капіталовкладень в товарно-матеріальні запаси);
2) "великі цикли” – від 6 до 13 років, причина – нерівномірність вкладень в основний капітал;
3) "будівельні цикли” – тривають у середньому від 17 до 18 років з амплітудою коливань від 16 до 20 років (стосується будівництва житла);
4) "вікові циклічні хвилі” – тривають до півстоліття і більше – викликані фундаментальними переворотами у техніці, значними зрушеннями у виробництві (посилався на Н.Д.Кондратьєва).
Багато економістів вважають концепцію Хансена переконливою. І його погляд на взаємодію мультиплікатора та акселератора пояснює швидке зростання економіки. Адже прирощення доходу не лише породжується приростом інвестицій, але воно саме здатне викликати збільшення останніх. Вперше це обґрунтував французький економіст Альберт Афталіон у 1909 р. ( акселеротор рівняється приросту стимульованих інвестицій поділеному на приріст доходу). Дуже цікавий історичний аналіз елементів теорії циклів, де є місце і Туган-Барановському, і Вікселю, і Пігу, і Фрішу, і Самюельсону, і Хіксу, а також і Дж.М.Кларку, Дж. Кейнсу, Шпітгоффу та іншім. З головним висновком Хансена ми всі погоджуємось – "Сучасний аналіз виявляє, що доки економіка залишається динамічною, доки вимоги росту і прогресу викликають більші витрати на інвестиції, доти будуть діяти могутні сили, які порушують циклічне коливання. Тому не можна розглядати цикл як патологічний стан. Він властивий природі сучасної динамічної економіки”. Хансеном згруповані анти циклічні заходи за трьома напрямами:
1) вбудовані механізми гнучкості (вбудовані стабілізатори – це прогресивний подоходний податок, система страхування від безробіття, система підтримки цін на фермерську продукцію та ін.);
2) автоматично діючі компенсуючі контрзаходи (на стадії депресії – це зниження норми процента, загальне зниження податкових ставок, скупування Федеральною Резервною Системою державних облігацій на відкритому ринку; зменшення обов’язкового розміру резервів, які приватні банки мають передавати у розпорядження ФРС; загальне збільшення розмірів позик, які видаються федеральним урядом; гарантії за позиками і т.п.)
3) керовані програми компенсування (бюджетне регулювання, коли обмежуються державні витрати і нагромаджуються бюджетні надлишки – це при рості приватних інвестицій та споживання; в період спаду – це державні витрати ростуть).
Кейнсіанські ідеї на практиці у 50-60-ті роки у цілому виглядали краще ніж у 80-ті роки. Спад у кейнсіанські періоди був слабшим, а ріст – вищим. А ле за М.Фрідменом кейнсіанська рецептура була неефективна завжди, хоча в дійсності вона стала такою лише у 70-ті роки. В одному дійсно прав Фрідмен, що пропанована Кейнсом система є надзвичайно інертною до заходів центрального впливу і об’єктивно потребує переміщення акцентів на спонтанний, ринковий механізм саморегуляції.
 Дж.Хікс Виклики часу сприяли розбудові нових поглядів на економічні відносини та на можливості використання економічних теорій. Так, група ортодоксальних (старих) кейнсіанців – Дж.Хікс, С.Харріс, П.Самюельсон – покладають надію на інвестиційну теорію циклу, коли можливо за рахунок гнучкого використання доходів і витрат бюджету проводити анти циклічні заходи. "Вважаючи, що досягнення більш або менш стабільної повної зайнятості є цілком здійсненною метою, сучасні економісти можуть використати концепцію "неокласичного синтезу”, яка грунтується на поєднині сучасних принципів, ... з одного боку, проводити політику кредитно-грошової експансії, яка сприяє розвитку капіталу вглиб і значним масштабам капіталовкладень, а з другого боку, тенденція виникнення інфляційного розриву в результаті такого збільшення інвестиційних витрат має бути нейтралізована за допомогою жорсткої фіскальної політики, яка передбачає досить високі податкові ставки (і досить низькі урядові витрати).”/П.Самюельсон/. Деякі українські фахівці вважають, що це об’єднання не дало очікуваних результатів.
 Дж.Тобін Ще одну спробу синтезу у нову економічну теорію (new economics) зробили У.Хеллер, Дж.Тобін та А.Оукен, які намагались вдосконалити систему коротко часового анти циклічного регулювання для забезпечення стійкого економічного росту (головний важіль – зниження податків). "Ми відстоюємо неокласичний синтез, його основну тезу про те, що грошові і фіскальні елементи можна змішувати в різних пропорціях з метою досягти бажаних макроекономічних результатів” (Дж.Тобін).
Викликає повагу сучасний напрям вдосконалення кейнсіанської теорії з боку американських економістів, які представляють монетаристське посткейнсіанство, зокрема А.Лейонхуфвуд, С.Вайнтраубом, Д.Девідсон та інші, які відроджують теорію Кейнса у тому вигляді, в якому вона викладена в книзі "Загальна теорія ...”.
Найбільш протилежних поглядів мабуть має ліва кейнсіанська теорія Джон Робінсон. Вона пішла на спрощення економічного аналізу, та намагалась обійтись без трудової теорії вартості та без категорії граничного продукту, розподіляя суспільне виробництво на два сектори – сектор інвестиційних товарів та сектор предметів споживання. Вона виходить з того, що вартість кінцевої продукції кожного підрозділу складається із заробітної плати і квазіренти, яка в свою чергу складається із прибутку та амортизації. Щоб вияснити закономірності нагромадження Робінсон припускає ряд обмежуючих умов, зокрема відсутність державного втручання в економіку, наявність двох класів – робітників і підприємців, відсутність споживання із доходу, який цілком іде на нагромадження капіталу. У неї заробітна плата – незалежна змінна. А все це відносно підприємців дає висновок – "якщо в них немає доходу, підприємці не спроможні нагромаджувати, якщо вони не нагромаджують, у них немає доходу”. Не можна погодитись із висновками Робінсон відносно умов "золотого віку” ("Нагромадження капіталу”, 1956), що потрібна: нейтральність технічного прогресу; рухомість заробітної плати разом з ростом виробництва на душу населення; вільність конкуренції; зростання нагромадження капіталу за рахунок технічного прогресу та приросту зайнятості населення. Вона вважає, що може бути суспільство де співпрацюють прогресивні монополії та профспілки, бо і ті й інші однаково зацікавлені у підвищенні заробітної плати (це створює попит та стимулює технічний прогрес, а також поліпшує життєві умови).
У сучасних посткейнсіанців значна увага надається заходам по ліквідації нерівності у розподілі доходів на освіту, охорону здоров’я та інші соціальні цілі (П.Срафф, У.Годлі, Ф.Кріппс). Але нам подобається вислів Хансена: "Укажіть мені на країну із низьким рівнем суспільних витрат, і я вам назву країну з низьким рівнем життя”, а також "навіть у Сполучених Штатах, як підраховано, 100 доларів, вкладені у справу освіти, спричинять більш високий ріст продуктивності праці, ніж 100 доларів, вкладені у виробничі будівлі, споруди, машини й оснащення”. Що підтримують і японські фахівці – "накопичення людських здібностей також є формою інвестицій” (Куніо Міямото, "Білі книги з економіки”, 1991).
Нові терміни і поняття
Сукупний попит. Пряме і непряме регулювання економіки. Гранична схильність до заощаджень. Мультиплікатор. Коефіцієнт акселерації. Мультиплікатор інвестицій. Гранична схильність до споживання. Природний темп росту. Депресія. Фактичний темп росту. Капіталомісткість. Малі цикли. Стагнація. Великі цикли. Будівельні цикли. Ефект акселератора. Вікові циклічні хвилі. Надмультиплікатор. Велика депресія. Рестрикція. Неокейнсіанство. Інвестиційна теорія циклу. Посткейнсіанство. Фіскальна політика. Неокласичний сінтез.
Головні питання
1. Які причини спонукають людей до заощадження грошей ?
2. Які заходи державного регулювання економіки висунув Дж.М.Кейнс?
3. У чому полягає новизна економічного вчення Дж.М. Кейнса у методологічному плані ?
4. Як ви розумієте теорію циклу Э. Хансена ?
Источник: http://www.cic-wsc.org | 
